Тваринний примітивізм як основа державної політики Адміністрації Путіна

Костянтин Холодов

У світоглядній системі умовного російського обивателя (себто упоротого ватана) все дуже просто і примітивно.
От наприклад, є така проблема − українська автокефалія.

Ватан знає, що цією проблемою займається Патріарх Константинопольський Варфоломій. Ватан не цікавиться історичною розвідкою щодо цієї проблеми, не цікавиться процесами, особами, обставинами, історичними обставинами, тобто не цікавиться всім тим, що змушує Варфоломія і ще сотні людей навколо займатися питаннями автокефалії Української Церкви.

Він мислить просто: є Варфоломій − є проблема, не буде Варфоломія − не буде проблеми. Це мислення не людини, це мислення тварини. Це навіть не мислення − це умовний рефлекс.

Так само думає і Путін. Цей великий мислитель − прототип булгаківського Клима Чугункіна.
Він думає, що Порошенко є перешкодою для братання двох одвічних братів-народів. Не буде Порошенка − не буде і проблеми.

Я не знаю, звідки ватани черпають свої умовні рефлекси, якими сигналами вони зумовлені? Адже до Варфоломія цим питанням займалися тисячі людей у різних країнах, у тому числі і в Московії. А питання «дружби» з Росією народжене не в Адміністрації Президента Порошенка, а ще з часів давніх набігів північних заліських дикунів на Київські землі.

Розуміння речей Путіна, як і будь-якого ватана, зводиться до відчуттів. Є подразник − є реакція. Є продовження реакції − подразник треба негайно усунути, і тоді знову стане комфортно.
Цей тваринний примітивізм став основою державної політики Адміністрації Путіна. Звісно, таким людям важко вибудовувати будь-які стратегічні плани на століття, чи хоча б на десять років.

І да. Люди з таким мисленням неодмінно бачать себе в раю. А де ж іще?!