Олександр Вакуленко
Тетяна Домашенко у своїх поетичних збірках «Калинове намисто» (2000 р.), «Отзовітесь – мати кличе» (2001 р.), «Дві дороги» (2004 р.), «Ода батьківській хаті» (2010 р.), «Небесна сотня воїнів Майдану» (2014 р., вийшло два видання) передає почуття любові до України, рідного краю.
Я захворіла Україною,
В мене болить її сльоза,
Уже ніколи не покину я
Оці високі небеса,
−пише Тетяна Домашенко у вірші ,,Я захворіла Україною’’ в 1998 році.
Не могла залишитись осторонь поетеса й під час масових акцій громадянської непокори. Була активною учасницею Помаранчевої революції та Революції Гідності. А потім свої пережиті серцем та душею почуття висловлювала поетичними рядками. За підтримки ведучого Євгена Нищука виступала зі своїми віршами на сцені Майдану.
«Своїм палким словом авторка невтомно нас закликає до громадянської пильності, бо ще зарано ховати шаблі і згортати бойові знамена. Тим-то вірші поетеси завжди на вістрі часу, бо допомагають долати безвихідь, заохочують до дії та зміцнюють дух», − зазначає у передмові книги «Небесна сотня воїнів Майдану» літературний редактор Зірка Андрусь.
Особливо тяжко під час протистоянь сприймаються перші жертви. Адже спочатку гинуть найвідважніші, які перебувають у перших рядах. Під час Революції Гідності безпосередньо на барикадах Майдану першим загинув двадцятирічний Сергій Нігоян. Це сталося 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського. Присвятою Сергію Нігояну став вірш Тетяни Домашенко «Борітеся – поборете…»:
Ти першим став у стрій в Небесну Сотню,
Відкрив рахунок Словом з «Кобзаря»,
І відлік смерті той невідворотний
Свинцем у груди Вічності вдаря.
У щире серце, сповнене любов’ю
До України вольностей святих,
Поцілив снайпер… І залився кров’ю
«Кобзар», щоб голос твій затих.
А він злетів так високо й могутньо,
Що цілий світ почув живі слова:
«Борітеся – поборете!» Майбутнє
Іде за нами. Правда ожива!
В день пам’яті Сергія Нігояна
Вся Україна свічами горить.
Пече Вірменії тяжка синівська рана,
А Сотня в Небі меч йому святить!
Цей вірш написано 15 березня 2014 року, коли Небесна Сотня вже перебувала на небесах. Як же ж у нагоді стали ці мужні, самовіддані люди, які йшли із дерев’яними щитами під кулі снайперів. Адже Україна у ті часи як ніколи потребувала захисту. Саме Тетяна Домашенко стала автором терміну «Небесна Сотня».
28 липня 2014 року у Тетяни Домашенко народжується не менш вражаючий вірш «Герої не вмирають»:
Ми Сотнею пішли на Небо,
Прийшла пора – йдемо з небес.
В тяжку годину, в мить потреби
Господній Дух у нас воскрес.
Смерть об’єднала Воскресінням
Героїв, страчених в бою.
В кривавих ранах біль терпіння
За долю в рідному краю.
Ми не померли. Разом з вами
В боях ми на передовій
З вогненно-сяйними мечами,
У війську Божому наш стрій.
Ми чуєм клятви побратимів:
«За Україну, за народ!» –
Святая Віра незборима
Серця підносить до висот.
Цей клич: «Герої не вмирають!»
З’єднав і мертвих, і живих.
Уже ніхто не подолає
Народу воїнів святих.
Нікого не залишає байдужою поезія Тетяни Домашенко. Адже вона про наших сучасників, про історичні доленосні події в Україні. Й одразу приходить усвідомлення що саме нашому поколінню випала велика честь творити майбутнє України.
Фото автора
