Народжений у березні

Аліна Акуленко

Названий «Березолем», він дебютував виставою «Жовтень». Як і личило справжньому радянському театру. І хто б міг подумати, що знадобиться усього одинадцять років, щоб вистави на його сцені охороняли чекісти.
Усе почалося у 20-ті роки ХХ століття із МОБу − тоді на абревіатури була шалена мода. МОБ − воно ж Мистецьке об’єднання − виступало з виставами у частинах Червоної Армії. Радянська влада, може, й не тямила в естетиці, але добре розуміла ідеологічну силу образного слова. Усе могло б так і померти на рівні мандрівних вистав для підняття бойового духу й укріплення радянської самосвідомості вояків Червоної Армії, якби не одне але. МОБ заснував Лесь Курбас. І зовсім не для того, щоб розважати армію. Його душі й таланту хотілося театру справжнього. І цей театр назвали «Березолем».
Він вважався театром провідним і столичним: хоча із 1922 до 1926 і працював у Києві, але тоді перебрався до столичного на той час Харкова. Усе в «Березолі» було прекрасним: творча радянська програма, відхід від догми «мистецтво заради мистецтва». Ось тільки Лесю Курбасу цього було мало. Йому хотілося нових сценічних засобів, якомога менше реалізму і якомога більше творчості й ідей. Що з ідеєю наскрізно радянського театру для радянського народу якось зовсім не уживалося. У принципі, так само, як і існування на базі «Березоля» студії української мови й термінології, де розробляли українську сценічну термінологію й планували упорядкувати словник. Хто ж знав, що радянська влада насправді переймається не термінологією і словником, а тими, хто цим щиро переймається.
А у житті Леся Курбаса тим часом стався… Микола Куліш. Це був смертельний вирок їм обом, а разом з ними − й усьому «Березолю». Але не одразу. Бо спочатку був «Народний Малахій» і «Мина Мазайло». Зрозуміло, що «тьотя Мотя, яка приїхала з Курська», їм минутися не могла.
І не минулася. «Березіль» швиденько звинуватили у … недоступності його мистецтва масам (бо справді, як маси могли зрозуміти логіку курської тьоті, котра погоджувалася «краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной»), «Патетичну сонату» Куліша ставити заборонили, а прем’єра його ж вистави «Маклена Граса» тривала під пильним оком чекістів.
Хоч якби натхненно усе не починалося, а вижили ж ті, хто починав не з натхнення і не з мистецтва, а з ідеології і пристосуванства.
Леся Курбаса розстріляли 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.
Миколу Куліша розстріляли 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.
Театр «Березіль» перестав існувати 1933 року.
Такі були часи. Такі були люди.

Із днем народження, «Березоле»…