Ніна Головченко
27 травня 2018 року Самчики запросили на мистецьку імпрезу.
Уже вчетверте на території унікальної пам’ятки маєткової культури 18-19 ст. – музею-садиби Самчики проводиться «Імпреза по-самчиківськи», культурно-мистецький захід, що набуває вже всеукраїнського статусу.
Палацово-парковий ансамбль «Самчики» − музей-садиба в селі Самчики (тепер Старокостянтинівський район Хмельницької області). Палац є одним із найкраще збережених і з 1997 року має статус Державного історико-культурного заповідника.
«Імпрезу по-самчиківськи» зініціювали та організовують справжні ентузіасти від української культури: директор музею-садиби Богдан Пажимський, письменниця, громадська діячка, волонтер Оксана Радушинська та засновники мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА» Юрій і Тетяна Пероганичі.
Пан Богдан з колегами готує маєток до шляхетного мистецького прийняття, що відбувається зазвичай на Трійцю. Пані Оксана як сценарист і ведуча модерує концертну частину дійства. Пані Тетяна та пан Юрій Пероганичі дбають насамперед про інформаційну підтримку заходу: подія завжди висвітлюється на порталі «Жінка-УКРАЇНКА», про Самчики та імпрезу у Вікіпедії створено статтю, яка постійно оновлюється. І саме завдяки невгамовному завзяттю цих людей до дійства долучаються все нові і нові учасники.
Програма заходів на імпрезі розлога:
- Тут організовуються народні гуляння, виставки-продажі народних виробів, розваги для дітей.
- У будинку та на прилеглій території (19 га) проводяться екскурсії, під час яких відвідувачі споглядають класицистичну архітектуру, зонування 22 кімнат («Японську кімнату», зокрема) та оздоблення замку; ландшафтний дизайн маєтку, де є і сонячні галявини, і прохолодні готичні алеї, і фонтан, і ставок. Тут збережено унікальні теплицю відкритого типу («сад у мурах»), Китайський будинок-холодильник, сутерени (підвальні житлові приміщення) тощо. У парку Самчики розкошують понад 280 порід дерев і кущів та їх різновиди: дуби, горіхи, модрини, клени, бузок та ін.
- Гостей та учасників імпрези зустрічають колоритним сніданком – варениками та узваром, приготовленими в господарчих приміщеннях садиби працівниками музею.
- У полудень розпочинається мистецьке дійство. Останні роки фестиваль має присмак гіркої алюзії: багато мешканців Самчиків були і є учасниками війни (донедавна – АТО (антитерористичної операції), а тепер – ООС (операція об’єднаних сил) на Донбасі. Отож тут їх завжди згадують у виступах, їм, як і всім бійцям цієї неоголошеної війни, присвячують вірші і пісні, вручають, по змозі, особливі подарунки.
Завжди у концерті беруть участь «бійці» Творчої сотні «Рух до перемоги» Оксани Радушинської. Так, 27 травня виступали співаки Кіра Нанба, Руслан Ковальчук, Ліза Вознюк, Вадим Маєвський, Катерина Колодинська, скрипалька Оля Безносюк із сином-школярем Євгеном (труба), поет і композитор Юрій Старчевод. Досвідчені артисти, які виїздять у зону конфлікту за будь-яких умов, можуть змінити три мікрофони під час виступу, але від того пісня не втратить ні емоцій, ні енергетики.
На імпрезі в Самчиках ВІП-гостями вважаються митці: співаки, композитори, поети, художники, майстри народних ремесел. Серед постійних учасників імпрези: Народна артистка України Світлана Мирвода, яка завжди додає концерту шляхетності, драйву, відчуття свята; поет, композитор, співак Юрій Старчевод, письменники Любов Сердунич, Віталій Міхалевський.
Поетичний ВІП-десант «новобранців» у складі Оксани Почапської, Вікторії Оліщук, Світлани Мілімук, Людмили Веселої, Ольги Остапчук (творчий псевдонім Олена Вітер) дебютував нині на чолі з Сергієм Пантюком.
Поетеса Ольга Остапчук прочитала сонячний вірш, простий, але водночас проникливий верлібр. У ньому вона зауважила на тому, як життєві проблеми, стереотипи, нерозвинена культура душі звужують у багатьох людях (але не в усіх!) канал духовності. Цей вірш увиразнив суть того, що тривало в Самчиках: попри все, треба «мати повні очі сонця», плекати любов, пам’ять і тепло взаємин.
***
Дід Петро цілий день тупає біля вуликів,
баба Палажка від раночку варить варення.
Сусіди обурюються – воно їм тре? −
Могилка єдиного сина синіє барвінком ,
Білявий хлопчик з овальної рамочки усміхається –
тринадцять годочків на віки-вічні.
А дід все примовляє: «Несіть, несіть, бджілки, моїй Палажечці солоденького!»
А баба все щебече до баняка: «Ото мому Петрику буде лікарство!»
Посідають ввечері на лавочці під хатою солов’їв слухати,
балакають собі тихо, жартують.
Люди йдуть по вулиці, насміхаються −
Дід із бабою вечорничають: тю, старе-дурне!
А Петро дивиться на Палажку −
і така вона йому молода-молода!
Як на знимкові, що нижче образів,
промінням пещеному, пожовклому,
де хлопець у пінжаку та вишиванці, чуб кучерявий
та дівка у віночку, тонесенька, як лозинка.
І повні очі сонця. Одного на обох.
А людям бідолашним і невтямки –
як ото можна нести те сонце, нести
та й не розхлюпати?..
На святі виступили також гості з Хмельниччини: зразковий хореографічний ансамбль «Забава» Чорноострівської ДМШ (керівник Інна Якубець); вокальний ансамбль «Мелодія» Чорноострівської ДМШ (керівник Олена Шупарська); зразковий хореографічний ансамбль «Сонцесвіт» Грузевицького СБК (керівник Ольга Гайбура); Катерина Гулевич, бандуристка, учениця Чорноострівської ДМШ; Ольга Терещук – співачка, бандуристка, лауреатка конкурсів, студентка Хмельницького музичного коледжу ім. В. Заремби; Аліна Горбатовська – співачка, лауреатка всеукраїнських та міжнародних конкурсів, м. Хмельницький.
До когорти артистів-киян, учасників імпрези в Самчиках, цього року долучилися: Зоя Тимченко – співачка, заслужена діячка естрадного мистецтва України, член Асоціації діячів естрадного мистецтва України, лауреатка численних фестивалів; Юлія Григорук – поетеса, бандуристка, лауреатка Всеукраїнських літературних конкурсів; Олександра Стецюк – співачка, учениця Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернат ім. М. В. Лисенка; неодноразова переможниця міжнародних та всеукраїнський конкурсів, активна учасниця концертів та благодійних проектів.
- Завершується свято вечерею біля альтанки, де працівники музею-садиби пригощають учасників заходу кулішем, рибною юшкою та іншими смаколиками.
Гармонія мистецтва, природи і маєткової культури створює неповторну атмосферу шляхетності та єднання серед учасників імпрези, квінтесенцію якої висловив директор Державного історико-культурного заповідника Богдан Пажимський.
Він наголосив на тому, що Україна постане тільки тоді, коли кожне українське село буде почуватися пупом землі. Українці мають позбуватися рудименту меншовартости, мають шанувати себе, свою працю, свою мову, свою культуру, свою землю. Мають прагнути не Європи чи Америки – мають прагнути насамперед України. І саме отакі культурно-мистецькі дійства сприяють формуванню самоповаги та гідності українців.
«Імпреза по-самчиківськи», як, власне, і багато інших сільських фестивалів в Україні, переконливо засвідчують працьовитість, обдарованість, духовність, ініціативність і здатність до самоорганізації більшості українців.
Ці ж заходи виявляють і системну українську проблему. Влада в Україні майже в усіх питаннях культури чинить за «залишковим принципом». Результати такої традиційної політики проступають у невирішенні багатьох питань зі збереження та відновлення культурної спадщини, з розбудови туристичної інфраструктури в цілому. Питання якісних доріг і якісного сервісу для регіональних, а тим більше для сільських культурних, мистецьких, музейних закладів / заходів так само є надактуальними.
Своїми враженнями від «Імпрези по-самчиківськи» 2018 поділилися і її організатори, і її учасники.
Оксано, із якою метою започаткували Ви «Імпрезу по-самчиківськи»? Яких результатів досягли і які маєте плани?
Ідея «Імпрези по-самчиківськи» виникла в спілкуванні з директором Державного історико-культурного заповідника «Самчики» Богданом Пажимським. Його розповідь про історію мистецьких традицій, котрі свого часу існували в маєтку, наштовхнули на думку відродити колишнє, але вже у новому форматі.
Започатковуючи фестиваль 2014 року, навряд чи ми усвідомлювали його майбутнє. Тоді хотілося зробити гарне дійство в межах одного села, запросивши на гостину мешканців інших міст, аби показати місцеву перлину національного рівня – маєток «Самчики», унікальний самчиківський розпис. Звернулася з такою ідеєю до своїх давніх друзів із Києва, подружжя Юрія і Тетяни Пероганичів. Вони, легкі на підйом, одразу ж зголосилися на задум, запросили своїх друзів та знайомих.
Оскільки навколо ідеї зібралися люди творчі, тож просто приїхати до Самчик і покуштувати місцеву рибну юшку, помилуватися унікальним парком і маєтком, нам було замало. Так зародився захід, який натепер переріс у повноцінний фестиваль всеукраїнського рівня. Приємно, що взяти участь в Імпрезі прагнуть все нові митці. Приємно, що ми не втрачаємо дружбу із тими, хто був від самого початку: народна артиста України Світлана Мирвода, бандуристка Юлія Григорук, автор і виконавець Юрій Старчевод, поет Віталій Міхалевський. Звісно ж, родина Пероганичів, родина Радушинських, родина Пажимських!!! Фестиваль живе. Попереду п’ятиріччя, тож вже тепер запрошуємо всіх охочих до Самчик Зеленої неділі 2019 року!
Пані Тетяно, пане Юрію. Ви – кияни, але активно підтримуєте мистецьку імпрезу на Хмельниччині. Це потребує багато часу і зусиль. Чому Ви опікуєтеся такими проектами?
Імпреза з’явилася в результаті нашої дружби з Оксаною Радушинською. Вона запропонувала, ми — підтримали. Це не просто проект. Роками у Самчики приїздять дорогі нам люди. Ми — мистецька родина, яка стає з кожним святом все більшою. Люди не мають думати лише про ковбасу у власному холодильнику. Кожен мистецький захід — це духовний харч для всіх українців. Це те, що об’єднує, згуртовує, надихає на нові спільні ідеї. Безмірно раді, що в нашому житті є сім’я Радушинських, є сім’я Пажимських і є «Імпреза» з усіма її учасниками, гостями. А ще, коли щороку під час концерту помічаєш біля сцени маленьких глядачів, які плескають в долоньки, підспівують українські пісні, підтанцьовують і слухають щире поетичне слово — розуміємо, що ми всі на вірному шляху.
Пане Сергію, Ви вперше брали участь в імпрезі у Самчиках. Які у Вас враження і побажання?
Враження, звичайно, щонайкращі. Мені загалом дуже подобаються фестивалі, які відбуваються у селах. Самчики − село особливе і давно відоме своїм заповідником. Тому виводити його на загальноукраїнський овид ще й таким музично-поетичним фестивалем − неабиякий позитив. Тому щиро дякую організаторам − це рівень! А побажання прості − не зупинятися на досягнутому. І розширювати авдиторію − наприклад, я б залюбки окремо попрацював із дітками. І не я один. Адже майбутні патріоти формуються в дитсадку та молодших класах.
Ніна Головченко