Опубліковано

Ми, як не знали, так і не знаємо правдивої освітньої історії України

Лікарчук Ігор

Ігор Лікарчук

Минулого тижня в Україні відзначили 100-річчя із Дня народження Василя Олександровича Сухомлинського.

Я є великим прихильником педагогічних ідей Василя Сухомлинського. Не один раз у 70-х роках минулого століття бував у Павлишській школі, стіни якої, образно кажучи, іще дихали Сухомлинським. Перечитав майже всі його твори та багато праць про нього. Працюючи в молодості директором сільської школи, дуже хотів робити так, як він. Але не виходило, так як у нього. І, мабуть, потрібно було прожити роки, щоб зрозуміти деякі речі. Продовжити читання “Ми, як не знали, так і не знаємо правдивої освітньої історії України”

Опубліковано

Проєкт правопису 2018 – дитя компромісу: і вашим, і нашим

І. Для чого потрібно реформувати Правопис і чому зараз?

а) Чинний Український правопис (ост. вид. 2012 р.) – це узаконення так званої української совєцької мови, яку «нормалізовано» у 20-30-і роки ХХ ст. через насильну зміну внутрішньої структури мови (фонетику, морфологію, синтаксис) та зовнішній демографічний вплив на носія цієї мови (Голодомор, репресії та терор: лише за один 1933 рік ЗНИЩЕНО 1649 науковців-«націоналістів» та 10 млн. замордовано Голодом). Продовжити читання “Проєкт правопису 2018 – дитя компромісу: і вашим, і нашим”

Опубліковано

У Києві відбулася презентація книжки О. Бежук «Ольга Басарабова з Левицьких: життя і чин»

Надія Стрішенець

25 вересня 2018 року в ошатній Білій залі Будинку Національної Спілки письменників України відбулося вшанування пам’яті Ольги Левицької-Басараб (народилася у вересні 1889 р.) і презентація книжки львівської дослідниці О. Бежук про життя і чин Ольги Басараб. Продовжити читання “У Києві відбулася презентація книжки О. Бежук «Ольга Басарабова з Левицьких: життя і чин»”

Опубліковано

Правопис: націоналізм чи анархізм?

Віктор РАДІОНОВ

Цей допис має прояснити дещо дуже важливе у справі ламання списів довкола правописних питань. Принаймні таке завдання я перед собою поставив.

Розпочну словами двох знакових постатей: «Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись. Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби» (Симон Петлюра); «Добре виконувати та добре наказувати — однаково важне в обличчі справи. Хто не вміє одного — не вміє й другого» (Юрій Липа).

Здавалося б, яке значення це має для предмета обговорення? Визначальне. Який стосунок? Прямий. Далі поясню чому. Продовжити читання “Правопис: націоналізм чи анархізм?”

Опубліковано

Фестиваль «Голосіївська криївка – 2018»

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

8-9 вересня 2018 року у Києві в Голосіївському парку імені Максима Рильського відбувся фестиваль «Голосіївська криївка». Цьогорічний, четвертий за рахунком фестиваль присвячено 100-річчю Української революції 1917−1921 років. Продовжити читання “Фестиваль «Голосіївська криївка – 2018»”

Опубліковано

Український правопис 2018. Микола Зубков: Пропонови до проєкту правопису

Зубков Микола

Микола Зубков

Іменникові суфікси, п.5

-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я)

5. Суфікси -нн-(я) / -інн-(я), -анн-(я) -янн-(я)  пишемо  з  двома  буквами  н.  Варіант  суфікса -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння, ходи́ти — ході́ння, шаруді́ти — шарудіння; варіант суфікса –анн-(я) (-янн-(я) – відієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння; варіант -енн-(я) – віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення.

Продовжити читання “Український правопис 2018. Микола Зубков: Пропонови до проєкту правопису”

Опубліковано

Зухвала і неординарна Світлана Короненко

Ніна Головченко

Ніна Головченко

30 серпня 2018 року в гостинній залі Національного музею літератури України – мистецькій оазі міста Києва − відбулася презентація нової збірки поезій Світлани Короненко «Дебора» (Київ, Ярославів Вал, 2018).

Світлана Короненко – поетеса, що заявила про себе у 80-ті роки, поетеса, яку свого часу благословили і Ліна Костенко, і Іван Драч, поетеса, яка опублікувала свої вірші в поважних виданнях (газета «Літературна Україна» і журнал «Дніпро») ще зовсім юною. Продовжити читання “Зухвала і неординарна Світлана Короненко”

Опубліковано

Дмитро Загул

Юрій Ковалів

Юрій Ковалів

Буковинець Дмитро Загул (28 серпня 1890; дата його смерті в нетрях ГУЛАГу – невідома, лише посилаються на 1944 р., що…

Опубліковано Юрієм Ковалевим Вівторок, 28 серпня 2018 р.