Ім’я полковника Андрія Мельника було для нас, молодших членів Української Військової Організації, досить відоме. Ми знали його з оповідань колишніх вояків, як теж із сторінок визвольницьких анналів. Але в той час, коли я дозрівав, між нами колувала нелегальна книжка «Дурні діти» Крук-Мазепинця, що знову пригадала нам це ім’я, зарисоване в повній величі, тоді вже як політичного в’язня львівських тюрем.
Продовжити читання “Розповідь Михайла Бажанського “Птах рівного льоту”, з книги “Андрій Мельник. Спогади. Документи. Листування.””