Ольга Веремійчик
Виставку «Пектораль. Знахідка століття», присвячену 50-річчю віднайдення унікальної пам’ятки скіфо-античного мистецтва – Золотої пекторалі, відкрили у Музеї історичних коштовностей України, філії Національного музею історії України.
У 1971 році (50 років тому) експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського(04. 02. 1936 – 13. 09. 1993) досліджувала курган Товста Могила поблизу міста Орджонікідзе, нині Покров, що на Дніпропетровщині. Саме тут 21 червня була знайдена прикраса, яка згодом стала найвідомішою археологічною знахідкою України, – золота пектораль.
На виставці музей пропонує відвідувачам відчути себе археологом – першовідкривачем унікальних пам’яток скіфських курганів. Експонати у вітринах розміщені за хронологією їх знайдення під час дослідження кургану, в якому була похована вельможна скіфська сім’я. Відвідувачі можуть побачити унікальні артефакти з кургану Товста Могила, які ніколи раніше не представляли широкій аудиторії. Це предмети кочового побуту, зброя, посуд, оздоби спорядження коней, коштовні прикраси скіфського вбрання. Центральний експонат виставки – оригінал пекторалі.
Товста могила — скіфський курган IV століття до н е. Під насипом (висота – 8,6 м, діаметр – 70 м) виявлено два поховання (одне – чоловіче, пограбоване, у другому – жінка з дитиною) скіфських вельмож зі слугами, кіньми й зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товсту могилу вважають важливим джерелом для вивчення історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Музеї історичних коштовностей України.
Кістки у центральному похованні (площею 4 м² і висотою1,3 м) належали дорослому чоловіку. Тут знайдено залишки золотих бляшок, уламки лусок металевого панцира, бойовий бронзовий пояс, золоту нагайку, два ножі, двозубу вилку, частина булави і уламки двох залізних наконечників дротиків, чотири сагайдаки зі стрілами, бронзові казани та глиняну амфору з трьома ручками. У короткому коридорі, що з’єднував поховальну яму із вхідною, виявили золоту пектораль та залізний меч у золотих піхвах. Також були поховані коні у багато оздобленій золотом та сріблом збруї, та конюхи, старший з яких мав на шиї золоту гривну.
До бічного поховання, яке було зроблене пізніше за основне, вели два коридори-дромоси. У ньому знайдено 5 кістяків. Основний належав особі жіночої статі. Другий за значенням кістяк — малолітній дитині. На них було багато золотих прикрас. Три інші скелети, очевидно, належали слугам (вважали, що були куховарка, воїн та візник), які були насильно вбиті. Визначення приналежності слуг до певної професії базувалося на предметах, що були знайдені біля кістяків: бронзовий посуд – поруч із куховаркою; лук і сагайдак зі стрілами – поряд із воїном; уламки ритуального візка мабуть належали візнику. Тіло дитини (2 – 3 роки за віком) було покладене у дерев’яний саркофаг. Саркофаг містив золотий браслет і золотий перстень, масивну золоту гривну, золоті сережки. Одяг був повністю обшитий золотими бляшками. В головах дитини знаходилися святі для скіфів посудини із срібла: ритон у вигляді рогу, напівсферична чаша і невеличкий глечик з округлим дном.
Висока конічна шапка, оздоблена золотими бляшками, прикрашала знатну жінку. Одяг її з розширеними на кінцях рукавами також був оздоблений двома рядами золотих бляшок. На додаток тут було знайдено масивні золоті сережки із зображенням богині, що сидить на троні і простягає руки догори; золота гривна з фігурками левів, що переслідують коня,. Предмети туалету —бронзове дзеркало і чорна лакова грецька чаша.
У музеї також експонуються дві книги Бориса Мозолевського: «Скіфський степ» і «Товста могила». Виставка діятиме до 31 жовтня. Я раджу всім подивитися ці дуже цікаву і пізнавальну виставку, причому обов’язково записатися на екскурсію.
Борис Мозолевський вперше побував на археологічних дослідженнях у Південно-українській експедиції Інституту археології АН УРСР 1962 року. З 1968 р. почав працювати позаштатним співробітником Інституту археології АН Української РСР, взяв участь у польових дослідженнях групи курганів Гайманова Могила у Запорізькій області. Там вдалося знайти велику господарську нішу, де були амфори, бронзові казани, залізна жаровня та інші речі. А у склепі царя була знайдена схованка із золотими пластинами від двох дерев’яних посудин, два ритони, обкладені сріблом і золотом та срібна із позолотою чаша із рельєфним зображенням скіфів.
З 1969 року Борис Мозолевський очолив описану вище Орджонікідзівську археологічну експедицію, яка продовжила дослідження курганів у районі річок Солоної, Базавлук, Чортомлик, що є правими притоками Дніпра. Необхідність проведення тут польових досліджень виникла через зростання масштабів кар’єрного видобутку марганцю.На основі написаних наведених вище книг Борис Мозолевський захистив дисертацію – кандидат історичних наук. Приємно, що в 1980 році написав статтю, розміщену в журналі «Розбудова держави». Автор поетичних збірників: «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971), «Червоне вітрило» (1976), «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить як вік» (1986), «Дорогою стріли» (1991; усі – Київ). Член спілки письменників – 1971 року.
І все ж Борис Мозолевський залишився в історії і в нашій пам`яті завдяки тому, що знайшов пектораль і зміг залишити її в Україні.