Олександр Вакуленко
Коли потрапляєш в місто Конотоп, складається враження, що перебуваєш у серці України. Адже у місті одразу два величних пам’ятника Тарасу Шевченку. Перший, скульптора Ірини Мельгунової, з’явився тут завдяки місцевому краєзнавцю Борису Хвостову, який під час відрядження у Харкові випадково натрапив на нього на якомусь господарському дворі. У підсумку несподівана знахідка стала власністю Конотопа. 30 квітня 1939-го, у рік 125-річчя Великого Кобзаря цей пам’ятник було урочисто відкрито в міському саду (нині перебуває біля Конотопської спеціалізованої школи № 2). У цьому є щось символічне, адже рік тому, 23 травня 1938 року, загинув провідник ОУН Євген Коновалець, із яким українці пов’язували надії на краще майбутнє. І поява у Конотопі пам’ятника Тарасу Шевченку неначе засвідчила невмирущість волелюбного українського духу. У часи перебудови до нього почали класти квіти молодята. А нині у місті є й вулиця Євгена Коновальця, а його портрет – один із експонатів Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського.
Другий, не менш вражаючий пам’ятник Тарасу Шевченку, автором якого є скульптор Олег Смотров із Санкт-Петербурга (архітектори Микола Гавриш та Ірина Рисєва), було відкрито 22 травня 1993 року в парку на проспекті Миру. Біля цього витвора мистецтва часто проводяться різноманітні патріотичні заходи. Так флешмоб із читання шевченкових творів під час міських заходів, присвячених Конотопській битві, тут провели члени місцевого осередку Національної скаутської організації України Пласт.
Поруч у Центрі дитячо-юнацької творчості розвивають свої здібності талановиті діти. Так члени авіамодельного гуртка беруть участь у складі збірної України із авіамодельного спорту у багатьох змаганнях не лише в Україні, а й за кордоном – у Франції, Швеції, Македонії. Недаремно 14 вихованців гуртка вступили на навчання до Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського (Харків). У цьому велика заслуга їхніх наставників, які передають своє уміння та досвід підростаючому поколінню. Керівник гуртка Олександр Соловей за фахом інженер-механік по літакобудуванню готує юних авіамоделістів із 1987 року. Микола Коломієць став керівником гуртка на десять років пізніше. Під час Революції Гідності перебував у Конотопській Самообороні. У 2014 році як сержант 27-ої реактивної артилерійської бригади ЗСУ захищав батьківщину на Сході України. Часто ділиться своїми спогадами про бойові будні у середовищі молоді. Неподалік про загиблих у московсько-українській війні нагадує Хрест із викарбуваними словами: «Воїнам, що віддали свої життя за Україну».
На багатьох адміністративних будівлях у Конотопі майорять державні та червоно-чорні прапори. На Конотопському бульварі доволі ефектно виглядає скульптура символа міста – коня. Приймальні комісії в навчальних закладах очікують нових студентів. Містом курсують трамваї із зображеннями тризуба, а хто бажає доїхати швидше користуються маршрутками. Навколо безліч квітів, зелених насаджень. Діти залюбки катаються на машинах навколо фонтану.
Біля Будинку торгівлі все нагадує про відомого художника Казимира Малевича, який в 1894-1896 роках проживав у Конотопі. Тут в оточенні квітів знаходиться пам’ятник художнику-авангардисту, автору «Чорного квадрату». Припав до душі конотопцям та гостям міста й «Malevich caffe», у якому сучасний на європейському рівні дизайн, великий асортимент страв. Сюди із задоволенням приходять відпочити, поспілкуватися, вирішити ділові справи.
На жаль, не всі задуми вдалося втілити в життя у Конотопі. Поки що занедбаною стоїть споруда колишньої гімназії, а потім військової частини.
Журналістка Ярослава Музиченко в статті «Агітпром із Конотопа» у газеті «Україна молода» (13 серпня 2008 р.) розповідає про підготовку відзначення 350-ої річниці Конотопської битви: «У будівлі колишньої гімназії в центрі Конотопа планують розмістити історичний музей, центр національно-патріотичного виховання молоді, вітальню «Гетьманська держава», зали православних храмів, українських кобзарів і лірників, військової звитяги і пам’яті, центр співпраці з українською діаспорою і прес-центр».
В рамках реалізації створення цього історико-культурного комплексу у 2009 році поруч із будівлею гімназії звели Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Після приходу до влади Януковича завершити цей патріотичний проєкт напевно вже стало не реально.
З початком війни на Донбасі громадська організація «Український дім – Конотопська родина», яка опікується талановитими дітьми, людьми похилого віку, займається волонтерською діяльністю, влаштовувала на бетонному заборі, який оточує гімназію, конкурси малюнків. Зараз вони вже трішки вигоріли на сонці, але жодна не була пошкоджена. Це показник високої свідомості та культури конотопців.
14 жовтня 2019 року біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці відкрито Пантеон національної пам’яті Конотопа. На його стендах зображені Ікона Пресвятої Богородиці – покровительки українських воїнів (автор – Юрій Нікітін), портрети Івана Виговського та Григорія Гуляницького, мапа «Україна – земля козаків», інформація про Конотопську битву та її мапа створена істориком та краєзнавцем Іваном Лисим, фото жителів Конотопщини та воїнів 58-ої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, що віддали своє життя, захищаючи Україну, розповідь про цю військову частину, яка дислокується у Конотопі.
Конотопці пишаються своїм містом, адже разом із іншими мешканцями нашої країни творять історію України.
Фото автора
