Олександр Вакуленко
18 травня 2020 року виповнюється 84 роки відомому в Україні та за її межами письменнику, досліднику української та московської історії, лауреату премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності Володимиру Білінському, який є автором книг «Країна Моксель або Московія», «Москва ординська», «Україна-Русь». У своїх працях Володимир Білінський розповів про виникнення та становлення Московського князівства – нинішньої Росії, історія якої і в наш час залишається таємничою та повністю розвіяв імперський міф про братерство українського та московинського народів.
Із трьохтомника «Країна Моксель або Московія», (перше видання здійснювалося на російській мові), дізнаємося що в давнину, у часи становлення та процвітання Київської Русі, на землі, де зараз знаходиться Росія, жили фінські племена – меря, мурома, весь, чудь, нарова, пермь, печора, мещера, мокша, мордва, марі та інші. Вони займали значну територію – від ріки Оки до Білого моря.
У 12 столітті у цей Богом забутий край почали навідуватися Рюриковичі – князі Русі, які на своїй Батьківщині залишалися без вотчини – князівства. Першим був Юрій Довгорукий – один із синів Володимира Мономаха та онуків Ярослава Мудрого. Священики, які супроводжували княжу дружину, поступово долучали до християнської віри місцевих людей. Але створили державу, що зараз має назву Росія, прибульці не з Півдня, а зі Сходу.
Протягом 1237-1238 років загін хана Батия – онука Чингісхана, захопив землі фінських племен. При цьому міста, які вчинили опір, були знищені. Усі інші капітулювали. Так вони потрапили під вплив монголо-татар і увійшли до складу держави Золотої Орди – уже як улуси. Хан почав видавати своїм підданим ярлик, із яким князь-колоборант допомагав баскакам збирати данину. Перший ярлик отримав Ярослав Всеволодович. Потім податки збирали Святослав Всеволодович, Андрій Ярославович. При наступному ханові – Сартаку (1250-1257 рр.) – на історичній арені з’являється Олександр Ярославович, якого через сотні років назвуть Невським, хоча участі у сутичках на Неві та Чудському озері він не брав. Олександр Ярославович як поріднений брат Сартака робив усе для зміцнення Золотої Орди. З його допомогою монголо-татари спочатку здійснили перепис населення Володимиро-Суздальської землі, а згодом і Новгородської та Псковської. У часи хана Берке (1257-1266 рр.) його отруїли.
Наступний хан – Менгу-Тимур (1266-1282 рр.) – дозволив у 1272 році заснувати новий населений пункт – Москву. Через п’ять років утворилося Московське князівство, першим князем якого став Данило Олександрович. Майбутні представники династії московських князів, маючи родство із монголо-татарами, хоча й були у них на побігеньках, уже зверхньо дивилися на інших князів Володимиро-Суздальської землі. У 1303 році молодому, але амбіційному князівству навіть вдалося тимчасово стати Великим князівством Московським. Але вже наступного року воно поступилося у суперництві Тверському.
Князі не боролися проти монголо-татар, адже від податків страждали лише прості люди – фінського етносу, яких обдирали до нитки баскаки разом із князями, що панували над ними із дозволу хана. Увесь цей час князі також вчилися правити. Жорстокі методи державного управління та будівництва, які почали застосовувати згодом, були перейняті саме у Золотої Орди.
Що являло собою на той час Московське князівство? У Івана Калити у 1327 році були Москва, Коломна, Можайськ, Звенигород, Серпухов, Руза та Радонєж. Ось вам і все князівство. Наступного року, за хана Узбека, Москва отримала, нарешті, великокняжий стіл.
Внутрішньоординскі суперечки призвели до Куликовської битви. Дмитрій Донськой розбив Мамая, але ніяких змін не відбулося, і Московія і далі платила данину своїм господарям.
З часом Золота Орда занепала. Від неї відокремилося Кримське ханство із правлячою династією Гіреїв. У 1473 році Московський улус визнав себе залежним від Кримського ханства. Московія, як молодший брат, возила тепер данину не в Сарай, а в Бахчисарай аж до 1700 року.
До кінця 17 століття Московія навіть не відала, що це за поняття – Руська держава, адже землі ті були заселені фінськими, а не слов’янськими племенами, та й усіх північних князів Рюриковичів руськими князями ніколи не називали. Незважаючи на це, у 1721 році Петро 1, відмовившись від правдивої історії свого народу, перейменував Московію на Росію. Так жителі Московії стали іменуватися руськими, привласнивши законну назву мешканців Русі-України. Завдяки цій маніпуляції узвичаївся міф, що у минулому на півдні – в Русі-Україні та на півночі – у Московії-Росії жив один народ.
Негарно московитам відмовлятися від своїх пращурів – представників фінського етносу та монголо-татар, адже хто батька забуває, того Бог карає.
Фото автора
