Тарасенко Єва
Комунальний заклад «Хащуватський ліцей»
Гайворонської районної ради Кіровоградської області,
4-А клас
Була весна. Все квітло і буяло
(Моєму дідусеві, Віктору Бевзенку, присвячується)
Була весна. Все квітло і буяло.
В саду лунала пісня соловейка,
Та звістка про Чорнобиль пролунала,
І застогнала Україна-ненька.
У душах кожного озвалась чорним болем,
Пекучою сльозою – на обличчі.
Ще стільки бід всім принесе в майбутнім
Жахлива помилка – миттєва і одвічна.
Загони добровольців вирушали,
Щоб наслідки аварії здолати.
Дружина проводжала чоловіка
В незнану невідомість, сина – мати.
У ту годину, чорну для Вкраїни,
Дідусь мій теж на захист людства став
Потрібні лікарі! – Зібравсь, поїхав.
Від опромінення людей він рятував.
Чорнобиль… Жах… Аварія… ЧАЕС –
Це був не сон, а біль великий й честь.
Реактор, блок, свинець і саркофаг
На всіх наводять невимовний жах.
Пекельні дні і спогади жахливі
У серці назавжди застрягли і живуть…
А дні минають, а життя триває.
І рік за роком у минуле йдуть…
Дідусь історії мені розповідає,
Аби усі події зберегти,
Та від біди майбутні покоління,
Звичайно, хоче він уберегти.
Бо гіршого на світі не існує,
Як жити у полоні назавжди,
Коли скрізь радіація панує,
І залиша невидимі сліди…
Проблема людства – на всіх одна
Проблема в нас – на всіх одна.
І ця статистика невтішна та сумна.
Планета гине в муках, знемагає,
Про допомогу й порятунок всіх благає.
Прокиньтесь, люди, це ж наш дім!
Хіба спокійно й добре буде жити в нім?
Довкілля людство в смітник «одягає»,
Усе навколо дим і сморід застилає.
Однак, є в нас захисники –
Могутні велетні та їхні малюки.
Відсутні в них і танки, й кулемети.
Дерева – ось легені нашої планети.
Мов супермени, нищать дим,
А кисень – віддають, щоб дихать було чим.
Дають притулок і звірятам, й пташкам.
Тобі й мені. І, навіть, крихітним комашкам.
Дерев не нищіть, не паліть!
Натомість нові і прекрасні насадіть!
Піклуйтесь про природу, люди милі,
Давайте жити у гармонії та мирі!
Хай щастя в кожного буде!
Людина кожна – унікальна
І має право на життя.
Ми добрими повинні бути
І проявляти співчуття.
У когось – інший колір шкіри,
Кінцівок кількість, стиль буття.
Не можна з цих людей знущатись,
Штовхати їх у забуття.
Їм треба ласка, мир і щирість,
Увага наша, теплота.
Любов і радість! Не байдужість!
Міцна підримка, доброта.
Давайте з усіма дружити,
Бо сила – через єдність йде.
Подаймо руку, кому треба!
Хай щастя в кожного буде!
СЛАВА Й ШАНА ЗОЛОТИМ РУКАМ
Квітка сонця, гарна і проста,
Зацвіла так радісно у полі.
Символ України, дар життя,
В золотім вінку високий сонях.
Соком наливається зерно,
Що дарує нам смачну олію.
Бджілоньки гудуть, готують мед.
Вітерець солодким духом віє.
Люди чують – в полечко спішать.
Вже потрібно урожай збирати!
Агрономи наші знають толк:
Головне тут – час не прогадати.
Слава й шана золотим рукам,
Що працюють для свого народу,
Що не мають вихідних і свят, –
Щира дяка їм у нагороду!
Наша славна «Нива»
Наша славна «Нива»
Хай буде щаслива!
Золота пшениця
Вічно колоситься!
Кетяги калини, –
Символ України,
Хай вас захищають,
В світі прославляють!
Люди роботящі,
Зроду не ледачі,
Урожай збирають,
Всім допомагають.
Керівник прекрасний,
Мудрий і сучасний,
Любить працювати,
Не відпочивати.
Гарне господарство має,
Людям всім допомагає.
Трудиться, не склавши рук,
Славний наш Сергій Савчук!