Поезія
Жижко Марія
Северинівський НВК «ЗОШ І-ІІІст.-ДНЗ, 11 клас,
с.Северинівка, Таращанського р-ну Київської обл.
КРАЮ МІЙ
Краю мій рідний,
Зерно доброти.
Яка твоя доля,
Скажи мені ти?
Повідай, не крийся,
Розкрий таємниці,
Із чистих джерел
Дай напитись водиці!
Я паросток твій,
Твоє я дитя.
Нехай дідів мудрість
Не йде в забуття.
Щоб вогник у серці
Не гас, а горів,
Даруй мені сили,
Даруй мені слів!
Як стану на ноги,
Не зраджу ім’я,
І гордо ти скажеш:
«Це донька моя!».
ДУМКИ
Линуть думки, мов туман.
Чи ж проясніє довкола?
Різниться в часі наш стан,
Змінює колір поле.
Але Вітчизна одна,
Нам її біль не минути.
Злива думок навісна:
Чом мало з нами це бути?
Думки – опора хитка,
Краще земля під ногами.
Краще Божа рука,
Що, кажуть, вічно над нами.
Сонце розсіє ту млу,
Думки зігріє і поле.
Тільки стривожить одну:
Де ти, вкраїнська доле?!
Вкотре пишу слова.
Та тільки вони такі кволі…
У нас Україна одна,
Їй горя й біди доволі!
НЕ ЗАБУТИ
Уже зима. Не тільки запах хвої,
Хоч кілька років шини не горять.
Та не згорнем історію в сувої,
Бо свічі пам’яті не гаснуть, не мовчать!
Тоді теж день студений був і лютий,
І грілися біля кострищ свої.
І це нам також, люди, не забути,
Як у крові точилися бої!
І рвали душу, рвали юне тіло;
Кричала мати – зводило уста.
І в полум’ї живе ще серце тліло…
Нас вкотре розпинали, як Христа.
І Словом лікували свіжі рани,
І пісня піднімала спротив, дух.
Це Україна скинула кайдани,
Це український відродився рух.
ПРО МОВУ
Приснилося мені, що говорить не в змозі.
Слова забула всі, що піснею були.
Щось люди говорили на дорозі,
Кудись дитя заплакане вели.
О, Боже всемогутній, милостивий,
Могучу мову ти у дар нам дав!
Співаючи, ми обробляли ниви,
Нею молились, ворог як напав.
Як я без неї?! Як без неї люди?!
Та Україна вкотре пропаде!
Це тільки сон! І мама мене будить.
Нехай все зло, неначе сон, мине!
МИ
Ми боролися й стояли наперекір долі,
Нашу мужність не здолали вороги червоні.
Нас розкидали по тюрмах за патріотизм.
А тепер, дорослі кажуть, проти нас іде фашизм.
Та не плач ти, сиротино, Бог на світі є!
Ти ще, підла москалино, отримаєш своє!
Марія Жижко, 11 клас