Олександр Сургуч
Клугино- Башкирівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Чугуївської міської ради
Харківська обл., м. Чугуїв
Герой, який поруч…
Коли мені мама показала невисокого, худорлявого парубка у військовій формі, що скромно стояв у кінці величезної черги у нашому супермаркеті, й тихенько на вухо сказала, що то – Герой України Василь Божок, я поглянув на неї з недовірою та сумнівом. На мій погляд, справжні герої повинні були виглядати зовсім не так. Герої бачилися мені величними, пафосними, як наразі кажуть, крутими… А тут – звичайний на вигляд хлопчина, з сором’язливою посмішкою на обличчі.
Ця випадкова зустріч викликала у мене неабияку цікавість до постаті Василя Божка, Героя України, танкіста 92-ї окремої механізованої бригади, що дислокується у нашій рідній Башкирівці. Із відкритих джерел у інтернеті мені вдалося дізнатися багато цікавого як про самого Василя, так і про його подвиг.
…Василь Божок – патріот України з дитинства. Народився на Житомирщині, в с. Студениця Коростишівського району. Там навчався до третього класу. У 2002 році мати Галина Василівна Божок разом з дітьми Василем, Надією і Володимиром переїхала в с. Левків Житомирського району. У 2009 році Василь і Надія закінчили одинадцятий клас місцевої загальноосвітньої школи. Дуже тепло про сина розповідала мати: «Вася, найстарший син, став опорою для родини. Життя склалося так, що Василь рано став дорослим. Любов до техніки мій старший син перейняв від дідуся. Німий дідусь завжди в майстерні крутив якесь залізяччя, а Вася був поруч, допомагав і сам навчався. Пам’ятаю, як син зробив для друзів чудову різдвяну зірку. І сама зірка, і ікона в центрі зірки світилися різнокольоровими вогниками. Тоді Вася здивував жителів усього села».
З любов’ю про брата та його щирі наміри бути справжнім українцем розповідала сестра Надія: «Вася любив географію, мріяв про цікаві подорожі. Школу ми закінчили добре і вирішили разом отримати юридичну освіту, але несподівано для всіх Вася змінив своє рішення і вступив на навчання до Львівської академії сухопутних військ імені П. Сагайдачного. Напевно, вирішальну роль зіграли два фактори. По-перше, наш Василь – патріот своєї Батьківщини. Коли ми закінчували школу, то в порожню пляшку від шампанського вклали свої записки-побажання. Вася написав, що хоче стати гідним громадянином своєї Батьківщини. Другим важливим фактором стала любов до техніки, особливо до військової».
В одному з інтерв’ю Василь говорить, що вже й згадати не береться, чому надумав стати військовим. Рішення прийшло само собою – то був поклик душі. Він успішно закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Управління діями підрозділів танкових військ» та розпочав службу командиром танкового взводу 92-ї ОМБ
…На початку 2015 року лейтенант Божок був відряджений для виконання завдань у зону АТО. А невдовзі про танковий бій молодого мужнього танкіста 92-ї ОМБ говорила чи не вся Україна.
…Екіпаж танка Т-674 – «Удав», до якого входили командир танкового взводу лейтенант Василь Божок із позивним «Кулак», навідник-оператор молодший сержант Віталій Лиско та механік-водій старший солдат Артур Шахмандаров, отримали бойовий наказ на висування до селища Луганське. Там танкісти зайняли опорний пункт та взяли під охорону ділянку траси Артемівськ – Дебальцеве.
12 лютого танковий підрозділ отримав наказ висунутися до села Логвинове для допомоги військовикам 79-ї бригади. Екіпаж танка вибивав терористів із займаних позицій. При висуванні на нові позиції виявили ще 3 танки терористів, які рухалися від Вуглегірська. Лейтенант Василь Божок якимось шостим чуттям відчув, що наступний бій буде важким і найменша помилка екіпажу може дорого коштувати. Офіцер помінявся місцями з навідником-оператором. Перший постріл влучив, як то кажуть, в «яблучко». «Удав» плавно відходив назад, ведучи при цьому вогонь. Серед диму бойовики не побачили, звідки стріляв наш героїчний танк, і зосередили вогонь по раніше підбитому танку, який стояв по другий бік траси. Водночас бойова машина Василя Божка була прихована за двома підбитими БМП. У нерівному бою діяли за схемою «виїхав, вистрелив, сховався».
Третя «72-ка», наче мисливець у пошуках здобичі, виїхала з ґрунтової дороги на трасу та почала рухатися в бік схованого нашого танка. Переїжджаючи через місток вузенької річки, ворожий танк повернувся кормою до «Удава». Саме цього моменту і чекав Василь. Останній влучний постріл вдарив по двигуну. Втративши керування, ворожий танк звалився із мосту у воду.
Побачивши, що боєкомплект майже весь витрачений та механізм заряджання вийшов із ладу, офіцер повернув машину у бік селища Луганське. По дорозі екіпаж підхопив собі на броню ще трьох бійців 79-ї бригади та продовжив рух до базового табору…
Саме за цей бій Василю Божку Указом Президента України від 14 жовтня 2015 року було присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка».
Особисто мені теж випала зустріч з героєм. У рамках проєкту “Український патріот”, що реалізується у 92-й ОМБр, наш клас відвідував військову частину, знайомився з умовами несення служби та проживання бійців, зразками озброєння та техніки, відвідував Кімнати пам’яті та бойової слави, де одна з експозицій присвячена саме Василю Божку та його подвигу. До речі, і сам Герой України є активним учасником проєкту: він знайомив нас з розташуванням свого механізованого батальйону та його бойовим шляхом. При спілкуванні з ним дуже помітна була його сором’язливість; склалося враження, що він більш впевнено почував себе на полі бою, ніж перед групою підлітків.
…Раз і назавжди обрав Василь Божок справжню чоловічу професію – бути захисником рідної землі – у цьому він упевнений: «Я офіцер, моя професія – Батьківщину захищати. Служив і буду служити народу України!»