Олександр Вакуленко
Неперевершеним витвором Всевишнього є чарівні амазонки, які живуть у серці кожного лицаря, спонукаючи на подвиги та відвагу. Є речі, які не можливо уявити без представниць прекрасної статі. Насамперед це стосується моди. У цій галузі маємо легендарні традиції, адже жінки трипільської культури були вишуканими модницями та першопрохідцями в питанні становлення моди. І тільки через те, що Україна тривалий час була позбавлена можливості розвиватися як незалежна держава, наші майстри не зуміли посісти провідних позицій у сучасній світовій моді. Хоча, українське національне вбрання унікальне і неповторне. Дівчата у ньому виглядають доволі привабливо. Чого не скажеш про панянок із цигарками, чи в одязі, а-ля Геловін.
Починаючи з епохи Людовіка 14 (1643-1715), тон у моді задавала Франція, і не дивно, що саме в Парижі, вже наприкінці 19 століття народилася висока мода, яка згодом дала поштовх до діяльності моделей.
Та чи знаходять наші українські красуні, беручи участь у демонстраціях моди на подіумах столиці світової моди час, щоб покласти квіти до могили Симона Петлюри, згадавши добром словом Голову Директорії УНР та Головного Отамана армії УНР? Адже зв’язок між історичними епохами тримається на пам’яті, тому святим обов’язком кожної українки є усвідомлення того, що наша Батьківщина – Україна. Це – світ чарівних легенд, цвіт лілеї у Купальську ніч, щебет соловейка, золото скіфських курганів, самобутня краса українського бароко, свист козацьких шабель. Це скарб наш головний – мова українська. А ще – мудрість нашого народу і врода наших Берегинь.
Сучасній дівчині потрібно дійти до своєї хатини, місця в житті, і на цьому шляху не впасти, немов скошена квітка. На жаль, трапляються випадки, коли довірливі дівчиська потрапляють під вплив інформаційно-інтелектуальних технологій, які поширюються із теле-, радіоефіру, соціальних мереж та дивляться з обкладинок глянцевих журналів. Ці майстерно виготовлені технології мають чітко окреслену мету – шляхом зомбування позбавити корінних жителів національної пам’яті, гордості за свою країну, зруйнувати душу. Хто потрапив під цей вплив, починає раптом забувати, чийого він роду. Тоді людина блукає в лабіринті ілюзій, не розуміючи, що потрапила в пастку, яку підготували ворожі сили. Саме тому найголовнішим завданням батьків та педагогів є виховання підростаючого покоління на українській культурі та патріотизмі, де найголовнішою цінністю є українська національна ідея.
Усі країни, які бажали стати могутніми (США, Англія, Німеччина, Японія), починали з ідеї патріотизму, відданості своїй батьківщині. У США звичайних пастухів-ковбоїв кінематограф перетворив на романтичних героїв. А у нас в минулому були справді легендарні особистості. Спочатку – амазонки, потім степові лицарі – козаки. І хоч Україна – мирна держава – про це свідчать наші національні ознаки: барва – жовто-блакитна, птах – лелека, рослина – червона калина, дерево – верба, – водночас могутній український дух віками зберігає наші звичаї, обряди, які виникли ще у сиву давнину.
Тарас Шевченко охарактеризував націю як буття мертвих, живих і ненароджених. Тому ми повинні пам’ятати про людей, які жили в минулому, дбати про сучасне покоління, і думати про наше майбутнє, про тих, хто прийде нам на зміну.
Взагалі історія України настільки насичена подіями, що жити на землі своїх предків – це вже щастя, а зробити державу могутньою, цивілізованою, культурною, всебічно розвинутою ми повинні власним розумом та своїми руками.
Фото автора
