Шановний Віталію Володимировичу!
Як стало відомо Київській міській організації ОУН, чи то Меморіальний центр голокосту «Бабин Яр», чи то Благодійний фонд «Меморіал голокосту “Бабин Яр”» закликали перейменувати станцію «Дорогожичі» Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену на станцію «Бабин Яр» і звернулися з відповідним питанням до Вас. Керівництво названих установ обіцяє навіть покрити власним коштом усі витрати, пов’язані з перейменуванням.
На перший погляд може здатися, що мета цих діячів благородна — ушанувати пам’ять усіх тих, кого німецькі нацисти розстріляли в урочищі Бабин Яр у 1941—1943 рр. За підрахунками дослідників, ідеться про понад 100 тис. жертв — людей різних національностей.
Проте нашому обуренню не було меж, коли з’ясувалося, що намір зумовлений аж ніяк не прагненням віддавати належне загиблим. Виразно проглядаються корисливі чинники — намір збудувати на місці, просякнутому кров’ю, щось на зразок паломницького осередку. За задумами, його щороку мали б відвідувати сотні тисяч подорожніх із усього світу, на яких можна було б добряче заробити.
Київська міська ОУН укотре заявляє: підходи до справи, якими керуються особи, причетні до Меморіального центру голокосту «Бабин Яр», неприйнятні як для переважної більшості киян, так і загалом для громадян України. Як відомо з донесень гітлерівців, кількість убитих в урочищі євреїв — 33771. Отже, 2/3 знищених там нацистськими загарбниками — українці, росіяни, роми, люди інших національностей.
Тому висновок очевидний: Бабин Яр — це місце, пов’язане не лише з голокостом. Це місце злочинів проти людства, злочинів усесвітнього виміру. І блюзнірством, глумом над пам’яттю решти жертв є зосереджувати увагу тільки на вбивствах євреїв, випинати питання голокосту, ніби інші страчені — люди нижчого розряду.
Гітлерівці вигублювали дорослих і дітей за національною ознакою. Тепер дехто намагається розрізняти знищених за тією самою національною ознакою?!
Ми рішуче відкидаємо такі міркування! Ми рішуче засуджуємо носіїв таких думок!
Водночас наголошуємо: для українських націоналістів зазначене урочище — це насамперед місце страти наших побратимів, які боролися за незалежність і соборність України. Загалом гестапівці розстріляли там 621 члена ОУН. Серед них — і відома українська поетеса, публіцистка та громадська діячка Олена Теліга та її чоловік Михайло Теліга. Тому ми щороку 21 лютого йдемо до Бабиного Яру, щоб віддати данину поваги всім тим мужнім особистостям, згадати про їхній відважний та самозречений чин.
Ми ніколи не погодимося, що пам’ять про тих світлих людей — другорядна, десь у затінку згадок про жертви голокосту!
Друге важливе питання — доцільність чи недоцільність перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр». Не думаємо, що така зміна доцільна.
По-перше, слово «Дорогожичі» давнє, відоме ще з часів Київської Русі. То назва місцевості між річками Глибочицею, Сирець і Кирилівським монастирем. Є кілька згадок про неї в літописах, перша — від 980 р. Отже, самобутню назву варто зберегти для нащадків.
По-друге, Бабин Яр — це не просто знакове найменування. Це місце загибелі та страждань. Назва сама собою несе біль. Вона не повинна перетворюватися на щось буденне й затерте.
По-третє, ідеться про міський громадський простір, із яким щодня стикаються десятки тисяч людей. Назва станції метро не повинна бути моторошною, спричиняти відчуття тривоги чи хвилювання.
Також нам стало відомо про намір провести на порталі КМДА електронне голосування щодо перейменування станції метро «Дорогожичі». Застерігаємо від спроб якимось чином втрутитися в перебіг волевиявлення громадян, спотворивши його підсумки.
Слава Україні!
Прийняте на засіданні проводу Київської міської організації ОУН 19 лютого 2020 року.
м. Київ