Дух молодого оунівця

Маловідомі сторінки історії
До 110-річчя від дня народження
члена ОУН Михайла Джерджа

Існування незалежної Української держави у ХХІ столітті тісно пов’язане з попередніми етапами історичного розвитку українського народу, ґрунтовне та максимально об’єктивне дослідження яких відіграє винятково важливу роль у національній історіографії.

Упродовж семи десятиліть архівні дані про українських повстанців і, зокрема, про активного члена ОУН Михайла Джерджа, син професора, а згодом директора Станиславівської української державної гімназії, були засекречені, і ми нічого точно про них не знали. Вільний доступ громадянам до документів КДБ та конфіскованих радянською спецслужбою матеріалів ОУН-УПА в Україні відкрили з 2015 року. Тож нині існує потреба донесення до громадськості фактів з історії боротьби ОУН-УПА під час та після Другої світової війни.

Михайло, син Данила і Марії, народився 10 листопада 1909 р. у м. Станиславові (нині Івано-Франківськ). Його батько – професор Данило Джердж  – спочатку був викладачем, а в 1928–1933 роках директором Української державної гімназії у Станиславові. По батьківській лінії дідусь Михайла – також Михайло, а бабуся Меланія Злепко із села Возилова (Бучацького повіту на Тернопільщині). Народні перекази розповідають, що рід Джерджів у цьому селі має татарське коріння: на території поселення з часу його заснування жили українці татарського походження. Найвірогідніше, це прізвище походить від слова «джер» (можливо, що від gеr – мороз). А ще Джердж (латиницею Dzherdzh) – українське прізвище булгарського походження. 

У метричній книзі, яка зберігається в Івано-Франківському обласному архіві, є дата народження батька Михайла Данила Джерджа – 21 липня 1877 року Божого. Після закінчення учительської семінарії на початку ХХ ст. Д. Джердж розпочав свою викладацьку  роботу у м. Станиславові. З перших років відкриття Станиславівської української державної гімназії (1905 р.) він викладав фізику і математику.

Мама Михайла Марія була дочкою священика – пароха  с. Ганнусівка (тепер Тисменицького району) – о. Петра Янкевича (1865 р. н.). Його батько о. Іван Янкевич (1807–1892) був одним із сподвижників «Руської трійці». Дружина о. Петра Янкевича Михайлина була дочкою відомого поета (автор багатьох книг) і громадського діяча зі Львова Івана Гушалевича (нар. 1823 р. у с. Палашівці Чортківського повіту).

Письменник Роман Іваничук у книзі «Вода з каменю» розповідає про видатних діячів України минулих років і серед них згадує сина «зрусинізованого» польського шляхтича з Тернопільщини Івана Гушалевича: «… палко промовляє над труною Гушалевич, запевняючи опечалений люд, що світлий Маркіянів чин понесуть і помножать гідні спадкоємці…».

На ганнусівському сільському цвинтарі є родинна гробниця Янкевичів. У ній захоронені о. Іван Янкевич – місцевий парох і совітник консисторії, його дружина Анна, дружина пароха о. Петра Янкевича Михайлина (померла 1891 р.), радник митрополита консисторії катехит гімназії в Бродах о. Софрон Глібовицький та Катерина Дречинська…

У сім’ї о. Петра Янкевича і Михайлини Гушалевич-Янкевич було дві дочки – Марія та Ольга. Цікаво, що обидві вони вийшли заміж за професорів Станиславівської державної української гімназії Данила Джерджа та Михайла Мацьківа (уродженець сусіднього с. Побережжя). У подружжя  Данила і Марії народилося троє дітей: син Михайло, дочки Софія (1908 р. н.) та Омеляна.

В Івано-Франківському обласному архіві зберігається метрична книга, у якій є запис про місце народження та проживання Михайла Джерджа – місто Станиславів вул. Матейка №4 (будинок зберігся дотепер). Про це також свідчать записи у шкільному свідоцтві та атестаті зрілості Михайла. З архівних документів дізнаємося, що до 1930 року сім’я Джерджів проживала в будинку вул. Матейка №4. Згодом вона переїхала до помешкання на вул. Матейка №33 (нині будинок, на жаль, уже втрачений).

Спочатку Михайло навчався в Українській державній гімназії у Станиславові, в якій його батько професор Данило Джердж був викладачем, а пізніше директором. Станиславівська гімназія стала центром національного виховання української молоді міста й навколишніх сіл. Патріотичне виховання тут було на високому рівні.

В Українській державній гімназії діяли учнівські об’єднання: пластова організація, «Самоуправна шкільна громада», шкільний кооператив «Єдність» (заснований Д. Джерджом), різноманітні наукові гуртки. Вони спільно з батьками, педагогами і церквою намагалися забезпечувати українське національно-патріотичне виховання молоді.

У 1928–1929 навчальному році за дозволом директора Данила Джерджа в гімназії увійшли в ужиток «мазепинки» (на зразок гетьманських шапок), в яких ходили Українські січові стрільці (УСС) під час Першої світової війни. Національний рух захопив гімназійну молодь, яка засновувала організації-громади, що сприяли вихованню хлопців і дівчат у патріотичному дусі. З гімназії виходили молоді люди, борці за українську ідею, які згодом своєю діяльністю серед суспільності впроваджували її в життя.

Оцінюючи суспільно-політичну і культурно-просвітницьку діяльність Михайла Джерджа, можна стверджувати про його значний внесок у зростання національної свідомості населення Станиславівщини і, зокрема, м. Станиславова, у 1930–1940-х роках, що зумовило його активну участь у визвольній боротьбі УВО та ОУН. Ще під час навчання Михайло проявив себе як активний молодіжний діяч, за що його часто переслідувала польська влада.

У міжвоєнний період важливою складовою діяльності ОУН було забезпечення впливу на легальні українські культурно-освітні, господарські, молодіжні спортивні товариства та установи – «Просвіти», кружки «Рідної Школи», «Соколи», кооперативи, організацію «Сільський Господар».

В інструкції Крайової Екзекутиви ОУН (КЕ ОУН) за 1929 р. йшлося про те, що члени ОУН повинні опановувати культурно-освітні товариства, ініціювати створення при товаристві «Просвіта» різноманітних секцій, де можна було б вишколювати молодь. Вони називались по-різному: Гуртки Молоді, Культурно-освітні гуртки, Самоосвітні гуртки, Студентські гуртки, Студентські секції. Усі вони були передвишколами ОУН. Через діяльність цих легальних товариств, організації УВО-ОУН втілювали свої головні завдання.

У 1929–1930 рр. у Станиславові в українській державній гімназії діяв таємний націоналістичний гурток, члени якого влаштовували дискусії на актуальні теми, читали часописи «Діло», «Сурму» та «Український Голос» з Парижу. У газеті «Діло» відображали найважливіші суспільні події та процеси, багато матеріалів присвячували україно-польському діалогу та діяльності ОУН. Газета «Сурма» була пресовим органом УВО, а згодом ОУН. Іншим офіційним виданням була «Розбудова нації».

Нерідко члени ОУН йшли до «Просвіти», де проводили збори. Так  2 листопада 1931-го у Станиславові в осідку читальні Княгинин-Гірка у присутності делегатів Головного Товариства відбулася широка нарада активних містян. На ній обрали Комітет, який відразу приступив до роботи. 9 листопада того ж року при співучасті відпоручників Головного Товариства відбулося засідання представників усіх місцевих установ і передових громадян в Станиславові (58 осіб). Після жвавої дискусії вибрали центральний комітет… До нього ввійшли: д-р Юліян Олесницький, д-р Олександр Чорненко, інженер Теофіл Горницький, студент Михайло Джердж, директор «Земельного Банку Гіпотечного» Теодор Мартинець (у минулому – сотник УГА, який під час Листопадового зриву вивісив на львівській ратуші жовто-блакитний прапор).

«Дня 13. XI. відбувся з’їзд голів 16 читалень Станиславівської округи теж у присутності представників Головного Товариства. Після визначення напрямів організаційно-освітньої роботи, присутні зобов’язалися закупити до читальних бібліотек на призначену суму книжок у книгарні «Просвіти», – так писали в часописі «Діло» за 28 листопада 1931 р.

Після закінчення Станиславівської української державної гімназії  Михайло Джердж  у 1927 році поступив до Львівського університету на медичний факультет, однак закінчити його не зумів. За активну участь в оунівському підпіллі його часто арештовувала польська поліція. Так, 23 грудня 1932 р. М. Джердж був заарештований разом із іншими особами, яким закидали приналежність до ОУН. На початку січня наступного року, як подає газета «Діло»: «Всіх вичислених у нас в одному з попередніх чисел арештованих у Станиславові випустили по двох днях на волю. В арештах задержали тільки студ. Михайла Джерджа, якого перевели до в’язниці при  окружнім суді» (часопис «Діло», 1 січня 1933 року).  М. Джердж вийшов на волю тільки  через два місяці – на початку березня 1933 року.  

Однак ні арешти, ні постійні переслідування не зламали духу молодого оунівця. Наступного року він ввійшов до складу Окружної екзекутиви  ОУН в Станиславові, де з червня 1934-го виконував роль заступника коменданта.  М. Джердж часто їздив по селах Станиславівської округи і проводив активну роботу щодо організації місцевих осередків ОУН.  І це при тому, що перебував під постійним наглядом польської поліції. Одна із таких поїздок до с. Ямниця зафіксована у поліцейському звіті: «18.03.1934 р. прибув в Ямницю до Михайла Савчака о 13.00 годині Михайло Джердж, син Данила і Марії, що живе в Станіславі по вул. Матейка, 33, член ОУН і знаходився з ним до 17 години в читальні «Просвіти». О 17.34 виїхав в Станіслав…».

Після приєднання Західної України до УРСР, розпочався процес її «радянізації», що супроводжувався, зокрема, репресіями проти націоналістів. Роботу НКВС полегшувало використання виявлених матеріалів польської поліції про діяльність ОУН і залучення колишніх польських «сексотів». Унаслідок, під час радянізації Західної України, підпільні осередки ОУН сильно постраждали. Органам Державної Безпеки СРСР вдалося захопити архіви польських поліцейських установ, які давали їм цінні дані щодо мережі і кадрів націоналістів тощо.

Упродовж семи десятиліть архівні дані про українських повстанців були засекречені, і ми нічого точно не знали про них. Вільний доступ громадянам до документів КДБ та конфіскованих спецслужбою матеріалів ОУН-УПА в Україні відкрили лише з 2015 року. Тож нині існує потреба донесення до громадськості фактів з історії боротьби ОУН та УПА під час та після Другої світової війни.

В усіх розсекречених документах і матеріалах колишніх польських спецслужб вживаються справжні й прибрані імена агентів, а також їхні різні псевдоніми. На відміну від польських, у радянських документах вживаються лише псевдоніми українських повстанців, а справжні й прибрані імена залишаються дотепер засекреченими й невідомими. За кожною такою справою проходить не одна людина – іноді від 10 до 100 осіб, а то й більше. Тож мова йде про тисячі підпільників, про тисячі борців за українську державність.

Сов. секретно

В Ы П И С К А

из списка руководящего состава организации «ОУН» по Станиславскому следственному отделу польской полиции.

1. 1. 1. 1. Станиславская окружная организация.
         2. Д Ж Е Р Д Ж Михаил Данилович.

В Е Р Н О: опер. уполном. 2 отд-ния 2 отдела УГБ сержант Госбезопасности (печатка, підпис. – В. Р.) /Хомушко/.

26  квітня 1940 року (постанова на арешт датована 25  квітня)  за приналежність до ОУН Михайла Джерджа заарештували вже радянські органи. Цього ж дня начальник відділу УДБ НКВС Чалий, у присутності Фролова, Горовенко і Фурмана Івана Олексійовича, провів обшук помешкання Михайла Джерджа в м. Станіславі у будинку на вул. Матейка, 33. В анкеті заарештованого Джерджа М. Д. є запис: «Задержан Станиславским НКВД по ст. 54-10-11 УК. Факт. регистрацию прошел в Станиславской тюрьме НКВД…». 

В актових записах – обшуків, ордерах на арешт, протоколах допитів, судових вироках, постановах, а також в інших архівних матеріалах – значиться місце проживання Михайла Джерджа в м. Станіславі у будинку на вул. Матейка, 33.

Страшно читати такі документи… Ставши членом ОУН, Михайло почав активну діяльність. Під час більшовицької окупації його засудили на вісім років. Важко навіть уявити собі, які це були гігантські жорна, що перемелювали людські життя…

Для того, щоби звинуватити Михайла Джерджа у приналежності до ОУН, радянські каральні органи влаштовували допити жителів м. Станіслава Серочинського Рафаела Володимировича (особова справа №38), Рибак Марії Іванівни (особова справа №37), Світного Михайла Васильовича (особова справа №13), Кардаша Юліяна Григоровича, учительки школи (НСШ) №14 Никифорак Анни Мар’янівни та інших.

Скажімо,  із протоколу допиту від 4 травня 1940 року звинуваченого Світного Михайла Васильовича читаємо:

Вопрос: Вы учились в Львовском государственном университете, назовите лиц, которые совместно с Вами учились в этом университете из жителей г. Станислава?

Ответ: В Львовском университете со мной учились следующие лица из  г. Станислава с 1928 г. по 1934 г. март месяц: Гриневич Олег – 31 лет, Пиндус Ярослав – 29 лет, Горовиц Йосиф – 31 лет, Слюсарчук Атаназий – 32 лет, Олесницкий Богдан – 28 лет, Кечун Роман – 27 лет, Джердж Михаил – 31 лет, Олесницкий Роман – 27 лет, Каминский Теодосий – 26 лет, Ильба Роман – 28 лет, Австер Макс – 30 лет, Винник Евгений – 31 лет, Проскужицкий Платон – 35 лет, Рубчак Зенон – 28 лет, Салук Тадей – 30 лет, Левицкий Владимир – 31 лет, Радывил Александр – 35 лет, Аксентий Владимир – 29 лет, Ульванский – 27 лет, Костецкий Сергей – 30 лет…

Вопрос: Кто и каное участие из перечисленных выше Вами лиц принимал в политической жизни при польском государстве?

Ответ: Я знаю, что в политической жизни при б. польском государстве принимали участие из перечисленных выше лиц следующие:

1. Слюсарчук Атаназий, его я видел на нескольких митингах как в 1933 г., так и в 1936 г. или 1937 г., митинги эти организовывались УНДОвскими (Українське національно-демократичне об’єднання. – В. Р.) послами для украинцев в г. Станиславе, на этих митингах Слюсарчук не выступал, он также присутствовал на рефератах которые читались в «Украинской беседе» г. Станислава.
2. Джердж Михаил, принимал активное участие на вышеуказанных митингах, созываемых партией УНДО в зале «Сокола» в г. Станиславе. Помню, что примерно в 1933 г. на одном из таких митингов Джердж выступал против политики УНДО, а именно на отчетном собрании партии УНДО в доме «Украинской беседы». На этом собрании он присутствовал как гость, будучи членом «Украинской беседы».

Джердж  также выступал со своими рефератами в том же доме «Украинской беседы» в г. Станиславе. Помню, что примерно в 1934 г. он выступал два раза со своими рефератами, содержание его рефератов с которыми он выступал перед украинским народом в «Украинской беседе» организ. партией УНДО…

Протокол записан с моих слов верно, лично мною прочитан, в чем и расписываюсь. Свитный М.

Допрос прерван в 8 ч. 50 мин. 4/ІV–40 г.

Допросил пом. оперуполномоч. 2 отд-ния 2 ОТД.УГБ /ГОРОВЕНКО/.

У постанові про звинувачення Михайла Джерджа від 8 травня 1940 року по справі №27882 записано: «Джердж Михаил Данилович остаточно изобличается в том, что он является активным учасником К-р организации Украинских Националистов (ОУН) существующей в г. Станиславе. Являясь враждебно настроеным к политике ВКП(б) и Советской власти, по заданию организации проводил К-р деятельность направленную против СССР и за создание «Самостийной Украины» (пом. опер. уп. 2 отд-ния 2 отд. УГБ УНКВД по Станиславской обл. Горовенко)».

У протоколі допиту старшого бухгалтера Станіславського ПРЗ Юліяна Кардаша від 4 червня 1940 р. є запис: «Мне известно, что Джердж Михаил был деятельным украинским студентом… Когда он учился в Львовском университете состоял в украинской студенческой громаде или в «Молодой громаде» г. Станислава и был активным ее членом. Неоднократно выступал на собраниях украинской молодежи в г. Станиславе…».

17 серпня 1940 року в обвинувальному акті по слідчій справі №27882 Джерджа Михайла Даниловича по ст. 54 п. 10 і 11 УК УРСР на основі санкції прокурора виголошено звинувачення:  «Джердж Михаил Данилович, 1909 года рождения, уродженец г. Станислава, по национальности украинец, гр. СССР, происходит из семьи служащего с высшим образованием, до ареста… состоял членом общества «Просвита», «Ридна Школа», «Студенческая секция»… проживал в г. Станиславе.

В том, что: являлся активным участником контрреволюционной организации украинских националистов «ОУН», вел организованную антисоветскую агитацию, направленную против Советской власти, кроме того в прошлом неоднократно участвовал в антисоветских сборищах, проводимых украинскими националистами в б. Польше (л. д. 31,13).

На этом основании, с санкции Прокурора – Джердж М. Д. был арестован и привлечен к следствию в качестве обвиняемого. Произведенным расследованием по настоящему делу установлено, что Джердж М. Д., будучи враждебно настроен по отношению к Советской власти, в 1933-36-37 гг. принимал активное участие в антисоветских сборищах, созываемых партией «УНДО», на одном из которых был избит в 1936 году комсомолець Максимович Иосиф…

Руководстуясь ст. 204 УПК УССР, следственное дело 2882 по обвинению Джерджа Михаила Даниловича, направить на рассмотрение Особого Совещания при НКВД СССР.

Обвинительное заключение составлено
22 июля 1940 года» в г. Станиславе.
Опер. уполном. 2 отд-ния 2 отдела УГБ
сержант Госбезопасности /Хомушко/
«Согласны»: Нач. 2 отд-ния 2 отдела УГБ
лейтенант Госбезопасности /Тарасовский/
Нач. 2 отдела УГБ УНКВД
ст. лейтенант Госбезопасности /Черепенин/

С П Р А В К А:

1. 1. 1. 1. Джердж Михаил Данилович содержится в тюрьме с 26 апреля 1940 года.
         2. Вещественных доказательств по делу нет.

Опер. уполном. 2 отд-ния 2 отдела УГБ
сержант Госбезопасности /Хомушко/

А з виписки протоколу №133 від 18 жовтня 1940 року Особливої Наради при Народному Комісаріаті Внутрішніх Справ СРСР (як і трійки НКВС) дізнаємося: «ДЖЕРДЖ Михаила Даниловича за участие в антисоветской организации заключить в исправительно-трудовой лагерь сроком на ВОСЕМ лет, считая срок с 26 апреля 1940 г.».

Таким чином Михайла Джерджа відправили в Ухто-Іжемський виправно-трудовий табір м. Ухта (Комі АРСР). Це була структурна одиниця системи виправно-трудових таборів Народного Комісаріату Внутрішніх Справ СРСР (ГУЛАГ НКВС).

Ув’язнені голодували й наслідком цього було зростання захворюваності. Хронічне недоїдання призводило до розвитку аліментарної дистрофії  (лат. alіmentarіus – харчовий, продовольчий, dys – порушення функції, розлад + trophia – живлення тканини), туберкульозу, цинги, поліавітамінозу, гемералопії (сліпота при слабкому освітленні), а в кінцевому підсумку – до інвалідності або смерті.

25 січня 1944 року в Ухто-Іжемському ВТТ ст. Ухта (Комі АРСР) у лікарні Окремого табірного пункту  (ОТП №1) – у системі виправно-трудових таборів – помер політичний в’язень (т/н №58791) Михайло Джердж уродженець Станиславова (нині Івано-Франківськ). Місце поховання невідоме…

Архівні документи, біографічні відомості про репресованих розкривають політичну та соціально-психологічну атмосферу тих років, механізми терору і насильства комуністичної тоталітарної системи. А спогади про жертви репресій сталінського режиму відтворюють картини їх каторжного життя у таборах ГУЛАГу, в місцях заслання і депортацій, нескореність їх духу, незламність у боротьбі за незалежність Української держави.

 

Василь РОМАНЮК,
член НСЖУ