Про шкільні оцінки…

Ігор Лікарчук

У ці дні в сім’ях українців чи не найбільше розмов про шкільні оцінки. За навчальний рік, за весь час навчання в школі… Одні радіють, інші сумують, треті про те намагаються не думати. Я підтримую третіх. Нам уже давно потрібно звикнути до того, що шкільна оцінка – відображення СУБЄКТИВНОІ ТОЧКИ зору вчителя про рівень знань/поведінки/відношення до навчання/зовнішнього вигляду учня/його відношення до вчителя… На учительську оцінку впливає величезна кількість об’єктивних в суб’єктивних чинників, особливо в тоталітарно-алміністративній системі управління школою. У ній немає, і апріорі не може бути, об’єктивної системи оцінювання як роботи вчителя, так і результатів навчання учня. Це стало абсолютно очевидним після запровадження ЗНО. Незважаючи на всі його огріхи й проблеми. Тому повторю іще раз: до шкільної (учительської) оцінки потрібно відноситися, як до суб’єктивних короткочасових реалій сьогодення. Й не більше. Та не робити із оцінок катастрофу. У цьому контексі окреме питання – середній бал атестата. Для вступу до справжніх ВНЗ він, як правило, не має ніякого значення. А, коли у коледжах, технікумах, училищах починають рахувати середній бал, то це викликає посмішку й розуміння неповносправності розуму в тих, хто це придумав, і тих, хто це робить. Бо середній бал документа про освіту – тотожний середній температурі в хворих лікарні. Інформативність ніяка. А ще коли, цей бал, виставлений за критеріальною шкалою, починають переводити у рейтингову шкалу, то це свідчить про повний дурдом із назвою “Веселка”. Тож не гнобіть ваших дітей за “погані” оцінки. Вони далеко не завжди свідчать про рівень знань та розвитку тих, кого оцінюють.Крім того, як свідчить практика , далеко не завжди «відмінники» стають успішними в майбутньому житті…