КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Анна Луценко, 17 років,
м. Запоріжжя
Моя країна – Україна!
У якій, скажіть, країні,
Колос жовтий, небо синє –
Радо душу зігріва,
А в митців душа співа?
Її ймення – Україна!
Ніжна, рідна, солов їна,
Автентична, преподобна,
Вільна, сильна і скорботна.
Магія свободи й віри,
Образ лихий підкорила!
Єдність ллється у крові
Ми – народ! Ми – вартові!
Успадковували в пам ять
Слова глибу, і освятять
Елегійних дум ця міць
Ріднославних блискавиць.
Ця країна – Україна!
І для нас вона ЄДИНА
Начерк
Минають дні, роки, століття.
Горить розпечене життя…
Зшивають ниткою країну.
Веде майбутнє в забуття?
Поставили під обстріл серце.
Театр тіней – є життя.
Що буде далі? Розберемось,
Бо шлях до храму – каяття.
Героям
Не своїм криком гриміли майдани,
Чорні від сліз стали в матері очі.
Син, той єдиний, іде воювати.
Може,здійснилися сни ті пророчі?!
На горизонті – покоцані ниви.
Мати не бачить…достатньо…хрестилась!
Вже не пробачить кинджал той у серці,
Просто зі свічкою в полі молилась.
Попіл відносить по вітру ті крики,
Постріл, гармати, мушкети…Фіаско.
Але чиє? Хто? Чия Батьківщина?
Хто переможець, а в кого поразка?
Ледь-ледь тремтячий на прірвою прапор,
В небі блакитнім, мов меморіал.
Синя із жовтим звитяга народу.
Хай же щасливим цей буде фінал!
Герб – мій щит
Збирає вітер твої сльози,
Душа-лелека вже пішла.
Казкова ніч бреде наосліп,
Якби ж дістатися змогла!
Вже море проковтнуло сяйво.
Стікає кров з твого плеча.
Але мій вірний щит,ніколи,
Повір, не скориться меча!
На ньому світить напис – «Воля»
Це значить те, що я живий.
Отут і є моя звитяга.
Найкращий герб у світі – мій!!!
2704
Ми – генії своєї долі!
Ми прокладаєм шлях вперед,
Але, десь там, за видноколом,
Крізь лав, ховається поет.
Ми переносим хрест у серці,
Він обвіває нашу тінь.
З ножем слизьким в обіймах берці
Ущент порвали кригу – дзинь.
І вже нема свічок джерельних,
І в хаосі господар – Я.
Лиш дурні полюбляють спокій,
Для них затухла дня зоря.
Але, десь там, з-за виднокола,
Іде на поміч нам поет.
Ми – генії своєї долі!
Ми прокладаєм шлях вперед!
Сніг
Білий, м`який,наче тепла перина.
Крихкий та тендітний – краса балерини.
Чарує, танцює, по світу людському,
Але ж йому сумно, напевно, самому.
Він просто іде….йде роками, віками,
Поемами, хоку і навіть казками.
Ніщо не спиняє холоднеє серце.
Портали в дива і людські душі – дверці.
Він просто іде, йде назустріч свободі.
Він робить, що знає, що вміє, що може.
Не знає – «Чи є в цьому певна потреба?»
Він робить , що може, в що вірить, що треба.
Тікай
Вони пригнічували впертість.
Вони шукали «корінь зла».
Пшенична кода, теплі сльози,
Їм докоряє лобода.
Тікай від них! Вони чужиці!
Розірвуть крила,засміють…
А осінь ця – така вродлива.
Вони полинуть, ти – забудь.
Однак, обмежуючи волю,
Ми залишаєм в серці зливу.
За руки ухопивши долю –
Біжи! Тікай від негативу!
Мій сонет
Там, де початок свій бере життя,
Проходить через мрій щілину.
Не просто так у цю яскраву днину,
Відчуєш ти сердець швидке биття.
Це не оман, це казка,
Яка перетворилась тут у сни.
Це лише спогади минулої весни,
Чекання та зими поразка.
Тебе охоплюють пурпурові вітри.
З природою світ знову вже на – «ти»
А жовті смайлики хихочуть на веселці.
Де щастя золотавого пісок,
Пройдись! Пройдися! Хоч разок!
Там літо спить в червоному кубельці.
Прекрасні поезії юної авторки! Успіхів і перемоги, Анно!
Сильні вірші. Молодець. Перемоги
Така юна і така талановита дівчина! Бажаю успіху та перемоги!
Анечка,умничка!!! Атлантике!!!
???
Прекрасна поезія!!! Бажаю перемоги!
??????????????
???
Дуже гарні вірші! Розумничка!