Революція Гідності – боротьба триває – Культурна Референтура ОУН

Олександр Вакуленко

Українці є відважною, розумною, працьовитою та довірливою нацією, якій не дуже щастить на мудрих очільників.

На початку 2010 року главою української держави було обрано Віктора Януковича. Нагадаємо, що у другому турі президентських виборів 7 лютого 2010 року на виборчі дільниці прийшли лише 68,8% громадян. Проігнорували вибори – 31,2% виборців. Януковича підтримали 12 млн. 481 тис. 266 громадян, що дозволило йому стати президентом України. Юлія Тимошенко із 11 млн. 593 тис. 357 голосів посіла друге місце.

Методи управління Януковича приголомшили не лише українців, а й увесь цивілізований світ. На догоду Московії він підписав Харківські угоди, за якими на території України продовжили базуватися збройні сили сусідньої держави – Чорноморський флот. Відправив за ґрати свою політичну опонентку Юлію Тимошенко. Підписав ганебний «мовний закон», підготовлений Ківаловим та Колісниченком (закон передбачав встановлення офіційного використання регіональних мов у роботі місцевих органів державної влади за умови проживання мінімум 10 відсотків носіїв мови на територіях, на які поширюється влада цих органів). Сприяв створенню «Сім’ї» ‒ олігархічного клану, який доволі швидко зумів накопичити значний капітал. За тиждень до підписання доленосної для України угоди із ЄС, разом із прем’єр-міністром Миколою Азаровим спробував розвернути декларований ним же проєвропейський курс України на шлях зближення із путінською Московією. Пророчими стали слова Віктора Ющенка, які він сказав ще 2010 року: «Якщо новообраний президент не бажає налагодити діалог із представниками опозиції, то він приречений». Саме так і сталося ‒ українці стали вимагати відставки Януковича.

Серед вимог Штабу Національного Спротиву – відставка уряду Азарова, покарання винних у побитті учасників Євромайдану та звільнення українських політв’язнів, засуджених за участь у протестних акціях проти чинної влади. Ці вимоги були озвучені на Марші мільйонів, який пройшов у Києві 8 грудня 2013 року.

Людно у ці дні на Майдані. Зі сцени лунають виступи опозиційних політиків, представників громадських організацій, співаків та гуртів. Уночі чергує нічна варта. Намети обклеєні безліччю листівок. Зустріти тут можна людей із усіх куточків України. Люди вірять у перемогу добра над злом, і ця віра додає їм сили.

Врізалось у пам’ять звернення Святослава Вакарчука: «Візьміть відповідальність на себе просто зараз – і Ви перетворите цю землю на діамант. Безмежно твердий і невимовно сяючий. У це я вірю! Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть».

Мільйонний мітинг засвідчив, що лицарський дух прокинувся в душах українців. Більше мільйона українців різного віку та професій вийшли на вулиці Києва. Одночасно мітинги тривали і в інших містах та селах – по усій Україні. Деякі члени «Партії регіонів» тим часом почали позбуватися своїх партійних квитків. Прийде час, і ця політична сила взагалі припинить своє існування, розділивши свою долю із колись впливовими НДП, СДПУ(о), «Демсоюзом».

Повстання українського народу, яке завдяки свободівцю Юрію Сиротюку отримало назву Революція Гідності, триває. Силами опозиції в облогу взято урядовий квартал. Створено десяток блокпостів із метою тиску на владу. На одному із них, на розі вулиць Лютеранської та Круглоуніверситетської, відбувся мітинг, на якому виступили народні депутати України від ВО «Свобода» – Михайло Головко, Ігор Мірошниченко, Олексій Кайда, Андрій Міщенко. Чимало із них звернулися до працівників правоохоронних органів. Так, зокрема, Богдан Бенюк, звертаючись до хлопців із внутрішніх військ, сказав їм, щоб вони не піднімали руку на мирних людей, були свідомими громадянами нашої країни.

Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок наголосив, що нас попереду чекає ще не один день боротьби. Згадаймо, що виступи студентів, афганців, чорнобильців, підприємців завершилися нічим. Уміє Банкова розколювати учасників протестів. Тому сьогодні, коли увага усього світу прикута до України, ми, українці, зобов’язані гуртом навести лад у нашій країні.

Фото автора