Чому люди читають

Аліна Акуленко

Мені, щиро кажучи, не дуже віриться, що люди читають для розширення світоглядних обріїв, підвищення грамотності, самовдосконалення і таке інше. Бо особисто я в ім’я таких високих матерій хіба що конспектувала б, не читачи. І то – за грубі гроші. 
Як на мене, то читають люди з інших причин. Бо це:

1. Чудовий спосіб відволіктися від своїх проблем. Почав читатити – і вже забув, що твій шеф – дурень, сусідка перейшла усі межі, у країні – суцільна зрада, а в роботі – трагічний дедлайн.

2. Непоганий спосіб розслабитися. Читаєш – і ніби п’єш м’ятний чай. Або “Криваву Мері”. Усе залежить від того, що читаєш. Але сила релаксації приблизно однакова.Головне – правильну книжку обрати. Але з напоями, зрештою, та сама проблема.

3. Прекрасна можливість пережити чужий досвід. Бо, скажіть, будь ласка, ось так, у реальному житті, хто вас покличе у кімнату задоволень? А так ви нібито трохи Анастейша Стіл/ Крістіан Грей. Але із правом подумати “боже мій, яка маєчня, ніколи б такого не робила. Чи таки робила б?”

4. Унікальний спосіб самоствердитися за рахунок інших. Зізнайтеся, скільки разів ви вдоволено думали, що ніколи б не вчинили, як ця героїня або герой. Я вже мовчу про те, скільки разів ви думали, що написали б не згірше за Агату Крісті і Конан Дойла. Чи значно краще за Джека Лондона. 
І однозначно простіше за Оксану Забужко і Марселя Пруста 🙂

5. Специфічний спосіб побувати в різних країнах, містах та місцях. Читаєш Дена Брауна – і потрапляєш не лише у пекло, а ще й до Флоренції. До того ж, після прочитання одного лише “Інферно” цілком можна зробити вигляд, що також прочитав “Божественну комедію” Данте і майже особисто знайаомий із Ботітчеллі. Хто зможе довести, що ні?

6. Неперевершена можливість порадіти тому, що маєш. Ну, принаймні, маєш більше, ніж мали герої Еміля Золі чи Івана Франка. І що тобі не треба кидатися під поїзд, як Анні Кареніній, або йти у люди, як Горькому. Ну, власне, що ти щасливіший й заможніший за більшість представників художньої класики.

7. Чудодійна терапія. Справді гоїть біль. Передовсім душевний. Бо коли книжка розчулює, разом зі слізьми із серця вимиваються страждання. Але навіть у випадку болю тілесного книжка помічна. Щоправда, прикладати її до хворого місця сенсу немає. Прикладати (навіть у випадку хворого тіла) треба до душі. Бо болить менше саме тоді, коли читаєш (тут повертаємося до пункту першого і згадуємо, що ще Аристотель здогадався про катарсис).

8. Можливість створити враження розумної людини. І не треба з цього обуруюватися! Бо від враження до справжності – один крок. І неважливо, що саме до цього кроку підштовхує. Нема жодного гріха у тому, що любов до читання почалася із любові до селфі з книжкою. Навіть, якщо це було селфі у купальнику. І навіть, якщо без купальника. Але з книжкою.

9. Оптимальний спосіб згаяти час. Коли читаєш – час пришвидшується. Бац – і твоя зупинка була дві зупинки тому. Або – що теж буває – бац, уже ранок, час вставати, хоч ти ще не лягав. Зате ось вона – розв’язка і сльози на очах.

10. Читання – це можливість розширити світоглядні обрії, підвищити грамотність і все те, що було на початку. Бо це правда. Але якщо ви дочитали аж до десятого пункту, то ви справді любите читати ))) Тож розумні речі вас не лякають. Еге ж?
А книжка – це інструмент стати розуміншим. Дієвий, між іншим.