Хлопчики…

Костянтин Холодов

Ви знаєте, на початку війни далекого 2014 року я теж так називав наших солдатів і офіцерів. Не знаю чому. Скоріш за все, від надлишку батьківської любові. Або від не розуміння понять «війна» і «військовий». Але однозначно цей художній спосіб применшення − це применшення гідності воїна, який захищає твою Батьківщину, до якогось хлопчака з розідраними на дупі штанями, є категорично неправильним та облудливим.

Ще є дуже поширений спосіб загнати себе і всіх навколо у затяжну депресію − щоденно піднімати руки до неба та голосити «коли ця війна вже закінчиться, коли наші хлопчики повернуться по домівках»…

Ці гіркі наративи у 15−16 роках просто накрили все українське суспільство. Звідси і знайдене болото на полігоні (цікаво, а що ще має бути на полігоні восени або навесні?), звідси і кулемет десь без гвинтика, звідси дюрка на калісонах у солдата Рябухи, звідси всі негативи, які стосуються армії. Волонтери перетворилися на мамочок, які наче квочки квокчуть навколо курчат, забувши, хто кого захищає.

Немає ніяких хлопчиків і ніяких курчат. Ніяких!!! Запам’ятайте це раз і назавжди! Хлопчики у садочку і ще трохи у школі. Курчата в інкубаторі.

Сьогодні Україна пишається своїми Героями, які, не боячись смерті, йдуть у військо, щоб захистити свою Батьківщину. Бути військовим − для сотень тисяч виявилося найулюбленішим ремеслом, війна − це їхня робота. Для багатьох − стихія. Більшість із них будуть служити і далі, навіть після завершення війни.

Ви геть забули, хто такі українці. Ви забули, хто такі справжні українці!!! Це потомственні лицарі, які гідно вправляються зі зброєю, та споконвічно боронять свою землю від чужинських набігів.

Словами «хлопчик» і «коли вже вони повернуться» ви принижуєте гідність українського воїна. Ви знову хочете, щоб він із лицаря перетворився у гречкосія? Ви хочете, щоб мужній лицар зняв з себе обладунки і пішов пасти свиней?!

Ви намалювали собі образ нещасного юнака з тонкою шиєю, якого, попри його волю злі генерали тримають у нестерпних умовах і регочуть з нього. Позбавтеся цього образу − і чим скоріше, тим краще для вас. Немає в українському війську таких юнаків… і не буде.

Є сильні і вперті христолюбиві воїни, які щоденно тренують себе у різноманітних критичних умовах та вдосконалюють свої бойові навички. Які професійно й усвідомлено щодня і щосекунди боронять нашу Батьківщину. Іноді ціною власного життя…

А додому вони повернуться не тоді, коли завершиться війна, зовсім не тоді. Для військового війна триває до тих пір, доки він є військовим.