Насправді, це банальна спекуляція

Костянтин Холодов

Моє ставлення до наметового містечка на Грушевського від самого початку було негативним. Ні, не до протесту як такого, а до містечка, яке перекривало одну з центральних вулиць столиці.
Мені не один раз доводилося штовхатися в тисняві Печерськом через те, що там − «містечко».

Ще більше мене обурювало те, що ці люди називали це містечко Майданом. Я дуже добре пам’ятаю, що таке Майдан, я пройшов увесь Майдан з 21 листопада по 22 лютого, я ніколи цього не забуду і завжди зможу відрізнити його від будь-яких інших форм протесту, чи збіговиськ, навіть якщо вони, вичавлюючи сльозу, включатимуть «Пливе кача…».

Ще мене здивувало, що місце для «майдану» у 2017 році було обрано там, де традиційно збирався антимайдан і тусувалися московські сектанти-царебожники − вулиця Грушевського і Маріїнський парк. Це символічно.

Ще один аспект, який мені дещо дошкуляє. Люди у камуфляжі. Звісно, така сентенція у свідомості довірливих громадян мала б сформувати образ мужнього захисника України, ветерана-атовця, Героя! Насправді, це банальна спекуляція.

Я знаю сотні (якщо не тисячі) мужніх захисників України. За чотири роки капеланства познайомився з багатьма справжніми Героями, повірте мені. Більшість із них зараз не в Києві: одні на сході захищають Україну, інші тренуються на полігонах. Ті, хто на дембелі, займаються громадськими справами, або на реабілітації. Не сперечаюся, можливо там і є декілька ветеранів, але це гірше для них. Вони дозволили себе використати.

Я не хочу піднімати тему революційності з кількох причин:
1.попри всі проблеми, що ми зараз маємо, від революції буде тільки гірше.
2.сьогодні революційна ситуація відсутня, зараз її не може бути.
3.основне − ми досі не завершили революцію 2014 року. Ще багато роботи…