Олександр Вакуленко. Фото автора
Автор художніх творів Олександр Лень.
Повномасштабна російсько-українська війна згуртувала українців, розкрила їхні позитивні якості. Кожен боєць, волонтер, медик робить свій внесок у протистоянні із силами зла які прийшли на нашу землю. Обличчям добровольчого батальйону “Свобода” є її люди, які полишили свої домівки, роботу, незавершені справи й взяли до рук зброю. Чимало творчих замислів було й у 23-х річного студента Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Олександра Леня, але війна змусила відкласти задумані плани.
Молодий митець зазначає:
– Зараз Україна переживає унікальний час, адже протягом 30 років ми живемо в умовах незалежності. Це сприяло формуванню нового свідомого покоління. Ці діти виростали у вільній Україні, вони чули жахи радянщини від батьків, знають про несприйняття росіянами незалежності України. І саме зараз ми маємо можливість покласти край віковічному російському шовінізму. Незважаючи на те, що росія вкотре намагається зламати нашу волю, а російські нелюди вкотре показали, який вони братський для нас народ. Творити зараз у часи страшної війни не на часі, я бачу жахи російського вторгнення, ґвалтування, вбивств, знущань і, відкладавши пензлі, тримати в руках можу тільки зброю. Українське мистецтво буде після, і про нього дізнається увесь світ. А зараз першочергово є захист нашої держави.
Олександр Лень у своїй творчості наслідує практику і метод, відомий завдяки художнику та педагогу Віктору Зарецькому. Теми для своїх робіт черпає із соціальних проблем, в них особливо відчувається настрій меланхолії й почуття суму. Останній період творчості Олександр присвятив вдосконаленню творчих навичок, пошуку засобів вираження. Але зараз уявляє своє місце тільки серед захисників України, адже любить свою Батьківщину, творить й живе заради неї.
– Загравання з загарбником протягом років незалежності призвели до сьогоднішньої реальності. Найстрашніше – спроби винищити нашу культуру, нашу історію. Винищити намагаються не тільки свідоме населення, а й зрівняти з землею міста, зруйнувати історичні будівлі, вивезти культурні цінності в росію, аби не лишилось матеріальних згадок про українців, аби потім переписати історію знову. Наше історичне минуле має лишитись в нашій пам‘яті, навіть якщо не залишиться жодної матеріальної згадки про нього. Кажуть, що пам‘ять коротка, проте ми маємо завжди пам‘ятати звірство російського загарбника і передати цю пам‘ять наступним поколінням. Історія циклічна і ми маємо стати завершальним циклом для російської імперії. Наші онуки мають бути свідомими, а наша ненависть до окупанта — вічною, – продовжує молодий митець. Із таким молодим поколінням Україну чекає велике майбутнє, адже люди з подібним мисленням здатні захистити Україну під час руйнівної російсько-української війни, яка вирує у нашій країні.
