Богдан Червак
Із Мирославом Мислою мене познайомив «Кіндрат», або Борис Гуменюк. Зараз не пригадаю. Це був найважчий для країни час – 2014 рік. Знайомство відбулося, як тоді казали, «на фундації». А точніше, у приміщенні Фундації ім. О. Ольжича, яка стала перевалочним пунктом для добровольців. Продовжити читання “У них серця горять помстою за втрату побратимів”
Аліна Акуленко
Проблема не в тому, добре чи погано пишуть Лєсков чи Пушкін. Проблема в тому, що українська еліта формується на основі їхніх текстів. А мала би формуватися на основі текстів українських. Яких немає.
Так вважав і так писав Іван Семенович, який Левицький. Який увійшов в історію української літератури як батько безсмертних Кайдашів. Хоча написав він не лише про те, як вони ділили мотовило, землю, грушу й повітку. Левицький, який узяв собі за псевдонім прізвище Нечуй, Продовжити читання “Нечуєвий вибір”
Олександр Вакуленко
14 квітня 2018 року у історичному місці Києва на Подолі відбувся пам’ятний захід, присвячений всесвітньовідомому оперному співаку, солісту Паризької національної опери, Герою України Василю Сліпаку.
Українські митці, які 2014 року об’єдналися у Громадську спілку «Творчо-патріотичне об’єднання ,,Музичний Батальйон’’», виступили з ініціативою створення на Андріївському узвозі «Культурно-мистецького скверу імені Василя Сліпака». Таким чином Україна, на їхнє переконання, Продовжити читання “Ушанування Василя Сліпака на Подолі”
Костянтин Холодов
Ані Українська Держава, ані Парламент, ані Президент України не втручаються у церковні справи.
Хіба Президент, чи Парламент диктує попам як треба відправляти Літургію, Вечірню, чи погребіння християн, чи які хрести носити протоієреям та архімандритам? Хіба Кабінет Міністрів втручається у церквний устрій та призначає єпископів на кафедри а священиків на парафії? Звісно ‒ ні!!!
Але не так давно це все це було у Росії ‒ до 1917 року та після 1924. І ніхто не смів бодай звуку подати про втручання. Продовжити читання “Українська Помісна Православна Церква ‒ це дуже важливий аспект ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ України!”
Роман Коваль
День перший
28 квітня, субота, 10.00. Медведівка. Пам’ятник Максимові Залізняку. Відкриття Всеукраїнських вшанувань героїв Холодного Яру. Продовжити читання “Ушанування героїв Холодного Яру-2018”
Богдан Червак
США, Франція і Великобританія, не на словах, а на ділі показують, шо вміють тримати порох сухим.
Сирія як держава і суб’єкт міжнародної політики, фактично, перестала існувати. Продовжити читання “Вірю, що Україна збережеться як незалежна держава”
Ніна Головченко
Нагородження авторів найпомітніших книжкових видань 2017 року Літературні підсумки року «Глиняний кіт» відбулося 12 квітня 2018 року. Продовжити читання “Літературна премія «Глиняний кіт 2018» оголосила список лауреатів”
Аліна Акуленко
Для неї це була друга велика роль у кіно.
Для нього − останній фільм як режисера.
Вона − смішлива дівчинка із Харкова, на яку звалилася слава «Карнавальної ночі» й пустотливої комедійної акторки.
Він − нащадок давнього грузинського роду, який іще до революції встиг повчитися мистецтва у Петербурзі і Парижі, а по війні зазнав переслідування й потерпав від звинувачень у «націоналістичному ухилі в творчості». Продовжити читання “Карнавальна ніч Христини Притики”
Аліна Акуленко
1880 року в Женеві побачив світ роман, від назви якого сучасні критики ще у день презентації не лишили би і каменя на камені. У назві було аж два розділові знаки, а метафоричність била аж за край. Романи так не називають.
А він до того всього ще й був соціально-психологічним. Такі до того ніхто не писав. Ну, хіба що Стендаль. Але ж то ‒ французькою. А цей ‒ українською. Тому не дивно, що текст переписувався шість разів. Працювало над ним аж два автори. Продовжити читання “Два Панаси”
Борис Гуменюк
На Донбасі ніч настає раптово
не так як ми звикли вдома
темрява опускається зненацька
наче у вугільну шахту кліть
ти кудись провалюєшся
з тілом чи без – на вибір – у невідоме
наче голосно пролунав вибух Продовжити читання “На Донбасі ніч настає раптово…”
