Богдан Червак
Виступ на «Бандерівських читаннях» 9 лютого 2018 року в Колонній залі Київради.
«Від Сяну по Кавказ»
Від імені Організації Українських Націоналістів і Проводу Українських Націоналістів вітаю учасників і гостей «Бандерівських читань».
Очевидно, що питання української зовнішньої політики, місця і ролі України в сучасному світі як ніколи актуальне. Продовжити читання “Місія України та національні інтереси в глобалізованому світі: візія націоналістів”
Кожна наука починається з абетки, а кожне знайомство – з розмови. А чи можлива краща розмова, аніж про все на світі? Саме асоціації до слів, що починаються з кожної літери абетки, якнайповніше та якнайцікавіше покажуть нам людину.
Гість Книжкової хати – Іван Андрусяк, поет, дитячий письменник, прозаїк, літературний критик і перекладач. Продовжити читання “«І що тонша трава – то легша тиша»: абетка від Івана Андрусяка”
Оксана Радушинська
(Шкіц)
Посеред метушливого міського передвечірнього натовпу, посеред різнобарвної і пошерхлої, заклопотаної буденностями й одвічностями, різнодумної, не схожої ні на що у гармонії Всесвіту юрби, йшла баба. Ні, не стара жінка із обличчями онучаток у серці, а справжня баба, за котрою простягалася тінь таємничості і нереальності. Баба, котра завдяки якимось непорозумінням у нашаруваннях слів і часів, відблисків сонця й місяця, вибралася у реальний світ із дитячих казок та оповідок про віщунок-відьом. Згорблена удвоє, у грубій самотканній хустці і прасторічних чоботях, із клунком чародійств і покрученою палицею, відполірованою долонями, йшла баба стара, як світ (або й старіша) із… молодими дівочими очима кольору зеленого літа. Продовжити читання “Баба”
Тетяна Кришталовська
Урок 3. Зворотні дієслова
Майже всі тексти, з якими мені випадає працювати, хибують неправильним використовуванням зворотних дієслів, або дієслів із постфіксом ‑ся(-сь), а тому і засиллям пасивних конструкцій. Не минуло жодного дня без того, щоб я не натрапила на помилки такого типу! Продовжити читання “Грані слова: Зворотні дієслова”
27 січня, у День пам’яті жертв Голокосту, в Римі, у соборі святої Софії, відбулася церемонія вручення Відзнаки священомученика Омеляна Ковча́ – греко-католицького священика, послідовника митрополита Андрея Шептицького, який у часи Другої світової рятував євреїв, за що був ув’язнений і загинув у концтаборі Майданек. Продовжити читання “Українки Оксана Забужко і Яна Зінкевич у Римі отримали нагороди за жертовність і гуманізм”
Імена лауреатів Шевченківської премії 9 лютого 2018 року назвав на своїй сторінці у Facebook член комітету премії Ростислав Семків.
Література – письменниця, поетка та художниця Емма Андієвська (книги «Міста-валети», «Бездзигарний час», «Шухлядні краєвиди», «Маратонський біг» і «Щодення: перископи»). Емма Андієвська є авторкою двадцяти дев’яти поетичних збірок, п’яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев’яти тисяч картин. Андієвська є членом Національної спілки письменників України, українського ПЕН-клубу та Професійного об’єднання художників Баварії. Вона живе та працює у Німеччині та США. Продовжити читання “Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії”
З 8 лютого 2018 року розпочався також широкий прокат фільму у 25 містах України, повідомляє Тиждень.
У Києві в четвер, 8 лютого, у кінотеатрі «Україна» відбувся прем’єрний показ фільму «Міф» про оперного співака Василя Сліпака, який загинув на Донбасі.
На прем’єрі були присутні режисери Леонід Кантер та Іван Ясній, герої фільму, композитор Едуард Приступа та формація NOVA OPERA, які виконали свою музику наживо перед початком показу. Продовжити читання “У Києві відбулася прем`єра фільму «Міф» про Василя Сліпака”
Триденний «шторм» у фейсбуці, за висловом письменника Антона Санченка, спричинило висловлювання Володимира В’ятровича про «щупальці руського міра», під якими він розумів свідомо створені радянською владою культурні ідоли, актуальні донині. Архетипи, якими і тепер живе більш-менш притомна спільнота колишнього «совєтского народа» в Україні, так само «зшивали» в єдиний радянський простір Україну, Грузію чи Узбекистан, як і «русский язык» − «язык межнационального общения». Продовжити читання “Про культурні архетипи, закладені українцям за радянських часів”
Леонід Осипчук
1 грудня 1992 року (вівторок). Термісія. Порто Ідра. Півострів Пелопонес.
8.20 год. Шторм 6 балів. Уночі пережили 9 балів. Продовжити читання “Щоденник учасника експедиції «Українське море» (1992-1993). Частина третя”
Костянтин Холодов
Дещо нагадаю вам. Очевидні речі.
Епізод 1.
Пам’ятате Анатолія Кашпіровського, нікому не відомого провінційного психіатра? Звичайний лікар-психіатр, яких тисячі було у СРСР, раптом стає відомим на весь союз. Люди кидали роботу, зупиняли станки, хірурги відкладали операції на інший час. Усі сиділи і вдивлялися в сірі екрани, в очі провінційного психіатра, щоб позбутися енурезу, туберкульозу або ліпоми. Воістину країна психів. Але тоді на це не було схоже. Тай по замислу теж. Це були навчання. Військові навчання. Продовжити читання “Про очевидне в гібридній війні”
