КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Вікторія Федосєєва, 10 років,
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Половинки
Моє Закарпаття – чарівний мій край,
Де гори і ріки – бентежний розмай.
Там хмари цілують шапки полонин.
Душа завмира від величних вершин.
Рівнини й степи – Криворіжжя моє,
Велично пливуть Саксагань, Інгулець.
Тут кольору золота стиглі поля.
Знаю я: це – моя рідна земля.
Дві половинки у серці живуть.
Гори й рівнини у ньому цвітуть.
Моє Закарпаття і мій Кривий Ріг
Це – доля моя, це – мій рідний поріг.
Абакус
Пальчиком угору – буде плюс,
Я додам у серце своє ніжність.
Вказівним униз – то це вже мінус,
Відніму несправедливість, грубість.
Знову вверх – додам щасливих днів
Мамі й татові, сестрі маленькій.
Вниз – нехай щезає горе й гнів,
Проплива, як вітерець легенький.
Хочу я додати мирне небо,
Добру долю Україні милій.
А війну і кров відняти треба…
Хочу, щоби всі жили ми в мирі.
Люблю
Люблю весну, коли цвітуть дерева,
Буяють трави в зелені п’янкій.
Здається, що земля уся зелена,
І знову прилітають журавлі.
Люблю я літо з ранками ясними,
І павутинку ніжну на траві.
Я напуваюсь днями золотими,
Ловлю в долоні зорі чарівні.
Люблю, коли приходить диво-осінь,
Фарбує світ у колір золотий.
Коли між хмарок тільки неба просинь…
Промінчик, хмарка, дощик знов дрібний.
Люблю я білий сніг, холодну зиму,
Вітри, мороз, ялинку й Коляду.
І Миколай Святий ступа незримо,
Всім під подушку щастя покладе.
Заради миру
О, рідна земле, мати моя мила,
Найкраща, наймиліша, дорога,
Ти, що найбільше волю заслужила –
Її не мала у своїх руках.
Моя Вкраїно, горда й непокірна,
Терзали Тебе вороги не раз.
Хотіли змусить стати на коліна,
Твою свободу знищить повсякчас.
Та не змогли. Й не зможуть, я це знаю,
Бо знов на захист стануть козаки.
Зметуть зі шляху всю ворожу зграю,
Як вже не раз змітали за віки.
Захисники Твої, Вкраїно-мати –
Нащадки запорізьких козаків
І славних воїнів УПА, звитяжців знаних,
Стоятимуть насмерть, щоб мир розцвів.
Серцями мужніми, немов щитом великим
Закриють, захистять від ворогів.
Оборонять, як боронили предки
Свободу, славу й непорушний мир.
Лист Святому Миколаю
Святий Миколаю, Тебе я благаю,
Цукерок мені не даруй.
На світі є діти, що мами не мають,
Прошу я, слова їх почуй.
Хай кожна дитина обніме матусю,
А мати пригорне дитя.
Тоді Ти почуєш, як діти сміються,
Тримаючи щастя в руках.
Вірю, почуєш, Святий Миколаю,
Благання щирі мої.
І принесеш Україні, я знаю,
Мир на довгі віки.
Мамі
Промінчик світла мій рідненький
В безмежнім світі, мамо, ти!
З тобою завжди я маленька,
Без тебе – море самоти.
Ти, мамо, сенс життя мойого,
Моє минуле й майбуття.
Ціную кожне твоє слово,
Бо ти для мене – це життя.
Тобі я прихилила б небо,
І світ увесь – до твоїх ніг.
Та тільки старості не треба
Ставать ніколи на поріг.
Рідна школа
Вранці я іду до школи,
Із портфеликом в руках,
Не забуду я ніколи
Рідну школу, навіть в снах.
По дорозі я зустріну
Тополину, мов свічу.
Ясне сонечка проміння,
Я із ним лечу, лечу!
Рідна школо, ти для мене
Немов зіронька ясна.
Бо з тобою, моя нене,
Подорослішаю я.
Чудовi та глибоко вдумливi вiршi!!!!!
Гарні вірші, молодець!