Олександр Вакуленко, фото автора.
Досягнення талановитої поетеси та режисера-постановника Поліни Лучко з Бородянки унікальне. Адже в 16 років їй вдалося створити театр. В такому віці про це напевно й не мріяли корифеї української сцени. А в репертуарі театру ,,Зарево’’ нараховується вже більше десяти вистав. Усі вони вражаючі, викликають глибокі почуття. Зі сльозами в очах була сприйнята вистава про початок повномасштабної російсько-української війни ,,А я жива і дихаю весною…’’, яка зібрала аншлаг в Київському камерному театрі молоді ,,АртЛайн’’. Наступна вистава ,,За двома зайцями’’, яка відбулася в театрі ,,Між Трьох Колон’’ навпаки всім підняла настрою.
Спілкуватися з Поліною Лучко напрочуд приємно, адже вона випромінює сяючу енергію й доброзичливість, а після прем’єри вистави ще й була переповнена радісними емоціями. Тому з цікавістю слухаємо її розповідь: ,,Поезія і театр для мене, не просто захоплення, це – все моє життя. Театр ,,Зарево’’ розпочався з дитячого гуртка. Згодом, коли до колективу долучилися дорослі він перетворився у справжній театр. Наші вистави різні за жанрами та тематикою. Більшість сценаріїв п’єс пишу сама. Але цього разу вирішила спростити свою роботу і взяти за основу нової вистави – відому п’єсу Михайла Старицького ,,За двома зайцями’’. Нам неабияк пощастило. Адже вдалося познайомитися з актором Михайлом Комаром, який виявив бажання долучитися до трупи. В ньому я відразу побачила Прокопа Свиридовича, якого нам якраз не вистачало для повноцінного акторського складу. Але спочатку ми усім акторським колективом відвідали виставу ,,За двома зайцями’’ режисера-постановника Наталії Шаркевич в Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України. Спектакль нам сподобався, але я бачила втілення цієї п’єси дещо по іншому. Хоча ми майже не відходили від оригіналу п’єси, її особливістю стало введення нового героя – барда, що зіграв Голохвостого через тридцять років. Й вся історія починається з пісні-монолога під гітару у виконанні Олександра Цвілія і завершується аналогічно. Також я вирішила долучити ще декілька живих інструментів для підсилення музичного ряду. У виконанні Божени Сиділо лунали мелодії на сопілці. А у фінальній частині вистави на сцені з’явився гармоніст Єгор Плахотнюк. Стосовно головних героїв. Роль Свирида Голохвостого втілив Михайло Гартунг, а Проню Прокопівну зіграла Анастасія Сичинська. В ролі Явдокії Пилипівни – Альона Лісневська, Секлети Пилипівни – Аня Хамустенко, Галі – Софія Опанасенко, Химки – Валерія Терещенко. У другорядних ролях зіграли актори Олександра Нікітюк (Хвеська), Тимофій Мазниченко (Степан), Поліна Глущенко (Настя), Ярина Стародуб (Наталка), Ірина Вишинська (Оленка)… Репетиції тривали у вихідні дні близько восьми місяців. Інтенсивні, продуктивні й головне – цікаві’’.
– Дякуємо за змістовну розповідь в якій Ви зазначили акторів, які тільки що блискуче втілили на сцені театральні образи. А що для Вас уособлює сьогоднішній день?
– ,,Сьогоднішній день, 26 квітня 2026 року став особливим. Адже творчість, наполегливість і віра об’єдналися у незабутню для нас подію – прем’єру комедійної вистави ,,За двома зайцями’’. Для колективу цей показ не просто чергова вистава, а важливий етап становлення, професійного зростання і утвердження власного театрального голосу. Наша команда не боїться експериментувати, переосмислювати класику, говорити з глядачем сучасною мовою. Для нас підтримка глядачів, друзів театру та всіх хто долучився до втілення в життя цієї вистави є особливо цінною. Адже завдяки цій спільній енергії театральне мистецтво живе і продовжує свій творчий шлях відкриваючи нові сенси. Тому цей день для нас є надважливим’’.
– Відчувається, що глядачі для вас відіграють важливу роль і мають особливе значення.
– ,,Це дійсно так. Тут відбувається взаємодія. Адже простір, емоції, божественна атмосфера в залі, коли глядачі поринули у світ української класичної драматургії залишають глибокий відгук і у серцях акторів. Театр не зник з мистецької орбіти України і нам вдалося реалізувати усе задумане завдяки фінансовій підтримці приватного інвестора. Цей проєкт став логічним і потужним продовженням попередньої роботи, розпочатої в рамках міжнародної молодіжної програми UPSHIFT, що сприяє розвитку соціально важливих ініціатив та творчих проєктів’’.
– Ну що ж. Не зник театр. Не зникне й Україна.
