Леонід Осипчук
(Щоденник учасника експедиції «Українське море» («Ukrainian sea») директора кіностудії «Дана» Осипчука Леоніда Петровича 20.11.1992 – 19.01.1993
(продовження)
11 грудня 1992 року (п’ятниця). Корінф – Греція.
8.00 год. Підйом.
8.30 год. Підійшли до входу в Корінфський канал. Заплатили 250 доларів США.
За пасажирським судном пропускають і нас. До цього, перед входом у канал, поговорили з літньою парою німців, які подорожують автофургоном. На запитання, чому не їдуть в Україну, відповіли: «У вас немає стабільності, а тут, в Греції, безпечно».
Проходимо канал. Заворожує велич, високі круті береги. Ширина каналу для середнього судна. Те судно, що йде попереду нас, майже торкається бортами крутих берегів.
Снідаємо в каналі на ходу.
О 10.00 год. виходимо в Корінфську затоку і йдемо у західному напрямку. Погода пречудова, сонечко світить, температура повітря 15-17 градусів, вітру немає, майже штиль. Йдемо на двигуні увесь час понад берегом. Панорама захоплива! Гори, внизу поселення, що підходять дуже близько до води, видно, не буває в Корінфській затоці штормів.
0.00 год. Проходимо Патри, сідаємо на піщану косу, але за 10 хв. злазимо і йдемо далі. Стерновий піймав «ґаву»! Добре, що не кам’яна коса! Слава Богу, все минулося добре!
12 грудня 1992 року (субота). Іонічне море.
8.00 год. Підйом, сніданок (картопля в мундирах, рибні та овочеві консерви).
Вийшли в Іонічне море. Праворуч і ліворуч Іонічні острови (територія Греції). Ранок чудовий, ідемо на північний захід, легенький вітерець, майже штиль. Зупинили двигуна. Прийнято рішення скупатися. Набралося охочих осіб десять із двадцяти семи членів екіпажу. Вода 15-17 градусів, але коли кричиш, то тепліше. Я не ризикнув, бо ще відкашлююся.
О 15.30 год. підходимо до історичного острова Ітака, де жили Одіссей і Пенелопа.
Погода погіршилася, пішов дощ, шквал вітру. Як не як, а все-таки зима! Слайд острова зробити не вдалося, але вигляд його запам’ятався, тож скористаюся чужим фото. Поселення між горами, захищене з усіх боків від вітрів.
За островом Лефкас повертаємо на північ на острів Керкіра (Стара назва − Острів Корфу – прим. Авт).
13 грудня 1992 року (неділя). Іонічне море – острів Керкіра.
7.00 год. Підйом.
8.00 год. Сніданок (рисова каша з молоком). Підійшли до острова Керкіра. Відкрилася чудова панорама.
Портова поліція виділила нам місце на причалі, де і пришвартувалися.
Сталася поломка двигуна, почав протікати паливний провід. Викликали зварника, запаяв за 27 доларів США, але неякісно, доведеться завтра переробляти.
Пішли з Льонею до міста. Тихе місто, люди спокійні, вузенькі чисті вулички. Магазини зачинені, вихідний день. Обходили багато, побували у фортеці. Панорама міста і моря пречудова. Уявляю, що тут влітку твориться, скільки тут туристів!
Увечері зібралися відправитися додому наші художники, яким не сподобалася дисципліна і морські порядки. Молодий капітан (Володя Білоусов з м. Миколаєва − прим. Авт) не зміг з ними справитися, і було прийнято рішення відправити їх до України.
Море штормить, близько шести балів, вітер північно-західний, попутний, але без відремонтованого двигуна в море не вийдеш. Місце стоянки вибрано вдало – поруч туалет. Це велика справа.
14 грудня 1992 року (понеділок). Острів Керкіра (Корфу).
7.00 – 8.00 год. Стою на вахті. Вітер зменшився, небо чисте, яскраво і ласкаво світить сонце, вітер північно-західний.
9.00 год. Сніданок і, якщо двигуна відремонтуємо, то в обід вийдемо на Італію (на материковий «каблук» по сороковій паралелі). Але приїхало телебачення, провели зйомки.
Пообідали (борщ і рагу) і пішли на кінозйомки до міста і в фортецю.
Встигли до заходу сонця. Потім записали церковні передзвони і пішли до корабля. Купили якихось два рогалики, але наїдку ніякого. По всьому видно, що вони (греки) хліб, так як у нас, не печуть, бо навіть булочних немає.
Назавтра, на ранок планується відхід на Італію. Вітер вщух, стало трохи тепліше, хоча ніч прохолодна.
На острові теж готуються до Нового року, але щось не відчувається того настрою, що панує у нас вдома – мороз, сніг, а тут наче кінець вересня.
15 грудня 1992 року (вівторок). Іонічне море.
6.30 год. Заправившись водою, вранці вийшли в море з острова Корфу. Ідемо понад островом на південний схід, потім повертаємо на північний захід на Італію. Холодно, море спокійне.
Учора розпрощалися з художниками. На жаль, і розумні люди на волі з глузду з’їжджають. Перебралися з Льонею на місце художників, тепер доволі простору.
8.30 год. Поснідали на ходу (гречана каша) і вийшли в Іонічне море на широкі простори. Залишки шторму дають про себе знати. Хвиля балів чотири, гойдає добряче, але вже не зрівняти ті відчуття, що були в Чорному морі.
Змили палубу, пообідали (рибний суп, плов з тушонки, компот).
До Італії доби півтори будемо, мабуть, переходити до «підошви» італійської біля затоки Таранто (чи Катандзаро, чи Кротоне).
До побачення, Греціє!
(Далі буде…)