Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.

Автор: © Вікторія Жолоб, 15 років,
с. Слобода, Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл

***
Озирнусь побачу ніжну казку
Цей прекрасний сад мого життя
Вишиту трояндами окрасу
Шлях до мрії сонця майбуття
Це моя громада неповторна.
Серце Коломиї та Карпат
В ній живе любов, душа народна
Цвіт кохання квітів аромат.
Лиш вона мов дівчина чудова
На роялі щастя виграва.
Бархатний вінок її оздоба
Тут надій омріяна весна
Сонце  сяйвом все позолотило
Огорнуло маревом ліси
Печеніжинська громада – диво
Світ любові, злагоди, краси.
В день пісенна, райдужна погода
В чарах світлих і рожевих мрій,
А вночі вогненна насолода,
Феєрверк небесних кольорів.
Тут здорові і щасливі люди
Радість у домівках та серцях
Божа благодать, молитва всюди,
І святкові дзвони у церквах.
Я люблю свій дорогий куточок
І душею лиш сюди лечу,
Тут почула першу колискову,
Закохалася у цю красу.
Надзвичайна світла, веселкова
Оживає в музиці, віршах
Це громада дорога, як мова
Отака вона в моїх очах.

***
Вдягнулося небо в блакитні волошки
І золотом сяють пшеничні поля,
Народ – це проміння великого сонця,
А зветься воно – українська земля.
Здається усі вишиванки розквітли,
Мистецтво поєднує безліч людей,
Таланти – це віра, надія і світло,
Це зброя великих родин і сімей.
Колискою Довбуша став Печеніжин,
Сьогодні між нами опришківський дух,
Сплітає серця неповторно і ніжно,
Щоб  вир почуттів до мистецтва не вщух.
Людина, як мальва в саду України
І кожна чарує багатством своїм,
Хтось любить поезію,дехто картини,
Та  струни душі подарують усі.
Хай стяг мерехтить і лунають трембіти,
А творче натхнення повіки  живе,
Ми рідного краю замріяні діти,
Охоплені щастям і це головне.

***
Мрії і бажання
Я бачу весняні квітки чарівні.
Думками шепочу тюльпанам
Про радісні щиро-щасливії дні.
Й ромашкове поле над гаєм.
Бажаннями сяю й спалахую я,
Рожевими мріями тану,
Вплітаючись в це незбагненне життя,
Трояндою саду я стану.
Виблискує сонце в блакиті небес,
Та мрії не згаснуть ніколи,
Це скарб, що в серці воскрес,
Це те, що нарівні свободи.
Бажання алмазами зцілять думки,
У серці кристалами стануть,
У мріях ми бачимо диво- казки.
Вони нашу душу вітають.

Добрий ранок тобі, Україно!
Згасають зорі сяючі й прекрасні;
Квітка сузір’я зникла , немов тінь ,
Вже стріли сонця золоті та ясні,
Освітлюють дорогу в далечінь .
Прокинулись від сну колючі ружі,
Заграла музика у світлі між тенет ,
Усі надії , мов далекі друзі
Сховали найтаємніший секрет .
Добрий ранок тобі, журавлина країно ,
Ти надія , ти радість , ти щирість і сміх ,
Прокидайся , моя чарівна Україно ,
Щоб нас ворог ніякий здолати не зміг .
Вогник щастя незгасне , він житиме вічно ,
Процвітатиме в серці, заведе мрію знов ,
Приголубить усе , прошепоче нам ніжно
Про надію , про віру , про щиру любов .

Моя Україна
Цвіте і буяє земля солов’їна ,
Осінніми днями й весняним теплом,
Чи це Божий рай , чи це Україна ?
Я знаю , тут пахне Любов’ю й добром .
Аж тут залунала мелодія серця ,
Щаслива , бездонна , священна вона ,
Коли ж наша доля нам просто всміхнеться ?
Відчує краплини і нотки життя .
Ставай , Україно , премудра княгине !
Лети , сизокрила , у пошуках мрій ,
Відкрий свої барви , країно єдина ,
Знайди свою гордість , покинь горе і біль .
В найважчі хвилини ти квітнеш , співаєш .
А зорі малюють небесні краї ,
Що діється в світі, лиш ти одна знаєш ,
Секрети твої – це секрети мої .
Моя Україно – країна любові !
Мистецтва , краси і добра .
Я хочу сказати у кожному слові.
Моя Україна рідна й дорога !

На крилах в майбуття
Мріє весна , шле задумливу казку ,
Віттям добра пригортає блакить ,
Наче просто вдягла золоту , дивну маску
І хоче сонячне світло в мить засліпить .
І навіщо просити у природи любові !
Нащо кликати подих яблуневих садів !
Якщо душі людей розривають до крові.
І всі кличуть минулих , вже пройдених днів .
 Сяйвом сонця зігрітись уже не під силу ,
Неможливо вже вслухатись в спів солов’їв ,
Тільки хочеться в даль полетіти на крилах ,
Над весняним приливом й сузір’ям гаїв .
Нам давно вже набридло не бачити миру ,
Так природна краса все ж дарує любов ,
Може й справді вона принесе частку дива ,
Тільки б цей подарунок хтось грішний знайшов .
Може всім повернутись в давнє минуле ?
Може там віднайдеться притулок для нас ?
Але долі померлих навіки заснули .
І вже марно старатись вернути той час .
Треба жити , й летіти до миру й надії ,
Пригорнутись до щастя й долати печаль ,
Жити в злагоді – це найчарівніші мрії .
Хай радіє й буяє прекрасний наш край !

Україна
В нашій милій Україні
Чути співи солов’їні.
Видно зорі в темні ночі
щасливі діток очі.
В Україні в дні весняні,
Квіти ніжні та духмяні.
Роси наче діаманти,
Розмальовують троянди,
Навіть є Волинське диво,
Що завжди дива творило.
Це є озеро-криниця,
Там криштальна водиця
На вкраїнські краєвиди
Ми б дивилися щоднини.
Бачили б ріки й долини
І карпатські полонини.
Ось така в нас дорогенька
Наша Україна-ненька.