Повернення додому звільнених з полону українців: 27 грудня 2017 року

На Донбасі відбувся перший за останні два роки великий обмін заручників. На підконтрольну Україні територію повернулися 73 заручники. Натомість українські перемовники передали самоназваним «ДНР» та «ЛНР» 233 людини, хоча спочатку домовлялися про обмін у форматі 74 на 306. Анастасія Власова, Громадське. ua

Процес обміну відбувся неподалік окупованої Горлівки в Донецькій області на контрольно-пропускному пункті «Майорськ», роботу якого протягом цього часу призупинили.

Звільнених українців відправили вертольотами до Харкова, звідти літаком вночі вони прилетіли до Києва, де на військовому аеродромі в Борисполі їх зустріли рідні й близькі.

До аеропорту Бориспіль зустрічати звільнених українців рідні почали приїздити ще вдень. Зокрема, зі станції метро «Бориспільська» організатори акції «Зустрінь своїх» відправляли безкоштовні автобуси.

Спочатку була інформація, що борт із хлопцями має сісти у Борисполі орієнтовно о 19 годині, насправді ж обійняти тих, кого не бачили і не чули вже декілька років, родини змогли майже о 2 ночі.

Бойовики віддали 73 заручники із 74-х попередньо анонсованих: 57 людей — з Донецька, 16 — з Луганська. З них: 54 українські військові, що перебували в полоні самоназваної «ДНР», 5 — у «ЛНР»; решта 14 осіб — цивільні. Єдиною людиною, яка відмовилася повертатися на підконтрольну Україні територію стала жінка, що значилася у списках заручників, утримуваних в «ДНР».

Таким чином після обміну в полоні бойовиків, за словами глави СБУ, лишаються ще 103 українці.

Українська сторона відмовилася передавати всіх утримуваних громадян Росії, включених до списків на обмін представниками самоназваних «ЛНР» і «ДНР».

На військовій злітній смузі у київському «Борисполі» рідні та друзі близько шести годин чекали на приліт звільнених полонених. Біля злітної смуги організатори зустрічі не передбачили жодного обігрівача, враховуючи холодну ніч. Аби люди не змерзли, рятувальники видавали їм спеціальні пакети для обігріву. Крім того, волонтери наливали чай та каву. Дехто привіз термоси з собою.

Майже опівночі нарешті відчинили ворота і почали пускати людей туди, де мав приземлитися літак.

«Ми би і до ранку чекали», −  казали жінки, що цілий день чекають на повернення своїх синів та чоловіків.

Нарешті в якийсь момент усі почули гул двигунів, а крізь густий туман побачили вогні військового та президентського літаків, які щойно приземлилися на злітну смугу.

Люди, що зустрічали біля злітної смуги, скандували «Герої!».

Після виступу президента та всіх причетних до обміну, рідні, нарешті, змогли підбігти з квітами до звільнених з полону заручників, обійняти їх, плакати…

Серед звільнених − учений-релігієзнавець Ігор Козловський, який перебував у полоні бойовиків у Донецьку від січня 2016 року. Цьогоріч у травні так званий «військовий трибунал «ДНР» засудив Козловського до 2 років і 8 місяців позбавлення волі.

Звільнених з полону цивільних потім повезли до Клінічної лікарні «Феофанія», а військових  − до центрального військового госпіталю для медичного обстеження.

За перебігом цієї події спостерігала та вболівала вся небайдужа Україна. Коментарі одностайні: слава Богу, що повернення відбулося!

Режисер, письменниця Ірина Цілик:

Цілий день думаю про цих 73 полонених, яких повернули Україні сьогодні. Я не можу собі навіть уявити, що вони відчувають. І не дуже розумію, як допомагають таким людям пережити своє повернення. Але невимовно щаслива, що вони вже сьогодні-завтра будуть вдома, зустрінуть новий рік із своїми сім’ями.

Голова ОУН Богдан Червак:

РосЗМІ і підконтрольні Москві канали трублять про «успіх Медведчука і патріарха Кіріла» у зв’язку із звільненням українських полонених.
Якраз усе навпаки – Медведчук і Кіріл мають нести відповідальність за наслідки московсько-української війни.
Звільнення полонених стало можливим не тільки завдяки президенту, перемовникам і чиновникам.
Мінські домовленості також тут ні при чому.
Українці повернулися додому тільки тому, що на Донбасі стоїть Українська армія, яка не дає Москві окупувати нашу землю.
Яка не піддалася на провокацію «йти на Київ» і показує зуби окупантові.
І найголовніше, Українська держава, не зважаючи на «шатунів» усіх мастей, встоялася і Москва змушена визнати цей факт.
Треба пам’ятати, що за цей день віддали свої життя добровольці, рядові і офіцери ЗСУ.
Врешті, треба зрозуміти, що полонених більше не буде тільки за однієї умови, коли Україна переможе у цій війні.

Ірина Геращенко, Уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях

…І ще − ПОДЯКА.
Хлопцям − за мужність і віру! Їх родинам − за боротьбу і любов. Президенту − за наполегливість. СБУ і особисто Голові Служби Василю Грицаку − за їх роботу. ГПУ і особисто Генпрокурору Юрію Луценку − за надзвичайну відповідальність, ніхто не вірив, що впораємося за місяць пройти весь шлях по 300 справам. А ГПУ − встигли за три тижні! Анжелі Стрижевській − окрема дяка. Судам і суддям, залученим до процесу − українські суди прийнято лаяти, але в цій історії я їм вклоняюся. Пенітенціарній службі і конвою − за розуміння процесу і відданість спільній справі. АП і комісії з питань помилування, які ретельно днями вивчали справи і встигли всі вичитати іта відфільтрувати. Нацгвардії і МВС − за пильність.
Церкві − за те, що священники підтримували і підтримують заручників, відвідують і передають передачі, за готовність сприяти у звільненні.
Я хочу подякувати всім залученим до найважчого, до переговорного процесу. Всім учасникам мінської групи. Віктору Медведчуку, який має особистий контакт з керівництвом РФ і так званими ОРДЛО. Ми маємо дуже різні політичні погляди та ідеологію, але в гуманітарному питанні звільнення заручників маємо залучити всі ресурси і сили, аби витягти. Валерії Лутковській, я вважаю дуже конструктивним залучення омбудсмена до процесу звільнення.
Нашим дипломатам, нашим партнерам із США і нормандського формату, (від них хочеться більшого тиску, це працює), всім людям доброї волі і моїм колегам, які боролися на НАШИХ.
Головне − не зупинитися. Рухаємося далі.

Р. S.
1. Не вживайте слово «обмін». Це − ЗВІЛЬНЕННЯ заручників. Це не табуретки, а живі люди. Це не товар. Це долі людей. Припиніть вестися на терміни гібридної війни.
2. Мене тіпає від фразочок «нерівноцінний обмін». Мовляв, як так можна: забрали всього 73, віддали втричі більше. Ше раз наголошую: це не торг на базарі, це ДОЛІ УКРАЇНЦІВ. Це не математика, тут не може бути арифметики. Апріорі!!!!! При чому горланять про «нерівноцінний обмін» ті самі «експєрти», які до вчора горланили про «бездіяльність влади, он в Ізраїлі за одного тисячу віддали». Помовчіть, «експерти». Подивіться в очі тим родинам, чиїх хлопців ми ще НЕ витягли! І за яких, на відміну від вас, будемо боротися!
Подивіться і послухайте Ігоря Козловського, Олексія Кириченка, Миколу Герасименка, Володю Фомічова, якого до останнього катували! І замовкніть про «рівноцінність».
Ми − країна і суспільство − виграли! Бо до нас повернулися СПРАВЖНІ. І ми разом їх звільнили.

Залишити відповідь