КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Писаренко Софія, 14 років,
учениця Погребської ЗОШ І-ІІІ ст., Броварського району, Київської області. Учитель Хуторна Людмила Іванівна.
Молитва матері
Ясночоле немовля колисала мати!
І просила Бога долі щасливої дати!
Щоб в житті світило сонце, щоб цвіла калина!
За спиною й попереду стояла родина,
Щоб старі благословляли, щоб малі родились!
Щоб не знало дитя горя, щоб зла не робило!
Не губило щоб пам’яті батьківського роду,
Щоб до церкви й до родини топтало дорогу!
Від похрестин – і у вічність із хрестом на грудях.
Добре слово щоб ходило про дитя по людях!
Україна! Я!
У кожного із нас є материнська мова!
Вона у серці проростає крізь віки.
Молитвою чи піснею знайома.
В її словах є кожен – я і ти!
Вона піснями множилась віками,
Вона молитвами освячена була.
То найрідніше перше слово – Мама!
То найсвятіше – «Україна! Я!»
І де б світами я не мандрувала,
Я рідним словом прославляю всіх!
Не соромно не знати іншу мову,
А от свою не знати – то є гріх!
Прабабуся
В неї мудрі очі, натружені руки.
Хата в рушниках, в якій казки.
Тут росли і діти, і онуки,
Правнуків лелеки принесли.
У вишнях і яблунях обійстя,
Хлібом пахне, жаром від печі…
Короваєм пишним святкували,
Та були й похмурі, темні дні!
За плечима ті страшні тридцяті,
Голод, що залазив у двори.
Потім – жах війни і спалах болю…
Всі в боях священних полягли.
Ще малою важко працювала –
У селі завжди нелегкий хліб.
Діточки так швидко підростали,
Вже в саду і онучаток слід.
Сивина волосся покривала,
Темні вже на головах хустки.
Її серце нас благословляло,
Під її покровом ми росли.
Найсвятіші в світі – оці очі,
Щоб не згасли – все б ми віддали!
Монолог матері
Я з тобою розмовляю, сину!
Я до тебе лину крізь світи!
Замість тебе стала б я у бої!
Та якби могла тебе спасти!
Рушниками в землю віддавала…
Бо гіркий на домовині хліб!
По барвінку в вічність проводжала…
Із хрестом залишилась – на вік…
Сірим полином війна стелилась,
Заглядала в вікна і двори,
Крала юність, жартувати вчилась,
Порохом засіяла степи!
Вибухівка в небі малювалась,
Витираючи чиєсь життя!
А війна усе собі гуляла,
Молодість ховала в небуття…