В очікуванні автокефалії

Сергій Кот

Сергій Кот

 

Україна завмерла в очікуванні рішення Вселенського (Константинопольського) Патріархату, який розпочав офіційний розгляд звернення ряду українських православних церков та органів державної влади України щодо надання Томоса – спеціальної грамоти на право створити власну автокефальну Українську Помісну Православну Церкву.

До цієї мети українське православ’я пройшло довгий і тернистий щлях. Створена в перші роки незалежності Українська Православна Церква Київського Патріархату на чолі з патріархом Філаретом зарекомендувала себе як дійсно рідна національна церква українського народу і здобула широку підтримку надзвичайно великого числа віруючих українців. Проте Москва відмовилася “відпустити” від себе українську церкву і визнати її право на самостійність, більше того, розпочала боротьбу проти неї, не гребуючи ніякими брудними засобами. Негайно була створена підконтрольна Російській православній церкві УПЦ МП, яка одразу виявилася провідником ідей “русского міра” в Україні. А УПЦ КП стала постійним об’єктом для дискредитації, звинувачень у “єресі”, “росколі” та “неканонічності”.

Також в Україні діє і займає поважне місце Українська Автокефальна Православна Церква, яка веде початок від подій Української революції 1917-1921 років і була проголошена у 1921 р., діяла до погрому і знищення більшовицькою Москвою (1936-1937 рр.). Відновлена під час Другої світової війни, у повоєнні роки продовжила свою діяльність у країнах поселення українців, переважно у США, Європі, Канаді та Австралії.

Протягом практично усіх років незалежності України велися переговори про об’єднання УПЦ КП та УАПЦ і здобуття ними права на створення Помісної Православної Церкви під омофором Вселенської Патріархії. Але цей процес відбувався надзвичайно повільно.

Російська агресія проти України актуалізувала вирішення даного питання. Офіційні представники України неодноразово зустрічалися з Вселенським Патріархом і підтверджували йому бажання українського народу та політичних кіл України в духовній царині повернутися під його руку.

І от зараз відбувається подія, яка знову вселила велику надію в серця мільйонів українців – усі епіскопи УПЦ КП та УАПЦ підписали офіційне звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія щодо формального, згідно з церковними канонами, закріплення повернення Української церкви під руку Вселенської Патріархії та надання ним Томосу на її автокефалію. Стало відомо, що спеціальні тривалі переговори щодо підтримки цього акту провів Президент України Петро Порошенко, який також від імені Української держави направив офіційне звернення до Вселенського Патріарха у справі надання Томосу для створення Української Помісної Православної Церкви, яке майже конституційною кількістю голосів підтримала Верховна рада України. Перед тим зустрічі з Вселенським Патріархом мав і Голова Верховної ради України Андрій Парубій. Постійно діюча конференція епіскопів Української Автокефальної Православної Церкви у США з свого боку звернулася до Вселенського Патріарха з проханням підтримати прагнення українців. Вселенська Патріархія розпочала офіційну процедуру розгляду цих звернень. А Президент України П. Порошенко зробив офіційну заяву, що рішення Вселенської Патріархії очікується до відзначення 1030-річчя хрещення України-Русі в липні 2018 р.

Щойно оприлюднено нову новину – архімандрит УПЦ МП та колишній керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків цієї церкви Кирило Говорун заявив, що Томос про автокефалію Української Православної Церкви вже написаний. І готував його “один з кращих каноністів у православному світі… І тексти, які він пише, канонічні – абсолютно досконалі”. “Тому, – на його думку, – Томос буде прекрасним документом канонічності, до нього неможливо буде пред’явити ніяких претензій. Томос готовий”.

Що це означатиме для України?

Нагадаємо, що Автокефалія— це статус помісної церкви, як частини Вселенської Православної Церкви. Автокефальна Православна Церква — це помісна Православна Церква (до юрисдикції якої належить певна територія, на якій не повинні діяти інші помісні Церкви). Як і автономна Церква, вона є незалежною і самостійною в управлінні частиною Вселенської Православної Церкви. Автокефальна Церква не є ні ієрархічно, ні адміністративно частиною іншою Православної Церкви. І коли йде мова про Помісну Церкву, зазвичай мається на увазі автокефальна, автономна або самоврядна Церква.

Тож для українців створення власної Української Помісної Православної Церкви – це перш за все відновлення історичної справедливості та повернення до витоків. Бо саме Київська Русь у 988 році прийняла від Константинополя Святе Хрещення і долучилася до молитовного єднання з усім цивілізованим світом. Відновлення єднання з Вселенською Патріархією стане остаточним визволенням України з багатовікового духовного рабства Москви. Українська Помісна Православна Церква буде надійною духовною опорою та берегинею для Української Незалежності та Української Державності. Це означатиме, що імперська Росія навіки втратить важелі впливу на свідомість значної частини українців і ідеї проголошеного нею “русского міра” дуже швидко стануть надбанням жалюгідної купки маргіналів.

Для Вселенської Патріархії повернення під її крило України з її багатомільйонними православними вірянами означатиме скріплення її потуги як чинника світового православ’я та посилення її впливу і авторитету у сучасному світі загалом. При цьому Вселенська Патріархія реально нічого не втрачає, порівняно з існуючим станом справ, в разі несприйняття надання Томосу Україні на автокефалію з боку московської РПЦ. Адже з канонічної точки зору РПЦ жодним чином не може перешкодити Вселенській Патріархії ухвалити рішення на користь Україні.

Між тим в РПЦ та Росії в цілому здійнялася справжня паніка з приводу імовірного надання Томосу Україні Вселенською Патріархією. З одного боку, вже лунають їхні прямі погрози на адресу Вселенського патріарха. З іншого – вони через свою агентуру в Україні гарячково шукають засоби аби дискредитувати звернення від України до Вселенської Патріархії та зірвати позитивне вирішення цього питання. Крім публічних заяв проти надання Україні права на автокефалію з боку колишніх “регіоналів”, а нині представників “Опоблоку” та ієрархів УПЦ МП, в хід іде також інспірована з Москви кампанія збирання підписних листів та протестних звернень з боку прихожан парафій УПЦ МП на адресу Вселенської Патріархії, щоб продемонструвати незгоду частини українських віруючих. Стало відомо, що в одній з типографій на Хмельниччині організовано надруковано заготовки до багатьох тисяч таких звернень, які розсилаються по парафіях УПЦ МП, де прихожан примушують їх підписувати. У Москві добре розуміють – вони втрачають важливий рубіж у протистоянні з Незалежною Україною і мають намір боротися за нього до останнього. Крім того, відомо, що саме в Україні розташована надзвичайно велика кількість парафій, що через УПЦ МП є під фактично прямим впливом Російській Православній Церкві. А це і виплив у православному світі в цілому і значні кошти, які вона втратить.

На думку багатьох експертів, в разі надання Україні Томосу на автокефалію з боку Вселенської Патріархії, буде знято остаточний запобіжник у вигляді питання про “канонічність” для переходу до Української Помісної Православної Церкви десятків та сотень священників і тисяч парафій УПЦ МП, в тому числі і під тиском віруючих. Становище і вплив РПЦ МП у світі радикально зміняться в бік їх відчутного зменшення. А в подальшому в Україні розпочнеться процес маргіналізації УПЦ МП, бо їй доведеться офіційно визнати статус представника чужоземної церкви в нашій державі.

Надання Україні права на створення власної Помісної Православної Церкви з політичного боку стане найпотужнішим асиметричним ударом України по Росії, який тільки вона може завдати в умовах гібридної війни. Жодна сучасна зброя не спроможна нанести імперській Росії і сучасній кліці Путіна більш потужного і нищівного удару, як створення незалежної православної Української церкви під омофором Вселенської Патріархії.

Тож Україна завмерла в молитовній надії і в очікуванні здійснення багатовікової мрії – права на Власну Церкву. Разом із нею очікуємо на рішення Вселенської патріархії і ми.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *