Український правопис 2018. Микола Зубков: Пропонови до проєкту правопису

Зубков Микола

Микола Зубков

Іменникові суфікси, п.5

-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я)

5. Суфікси -нн-(я) / -інн-(я), -анн-(я) -янн-(я)  пишемо  з  двома  буквами  н.  Варіант  суфікса -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння, ходи́ти — ході́ння, шаруді́ти — шарудіння; варіант суфікса –анн-(я) (-янн-(я) – відієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння; варіант -енн-(я) – віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення.

Подати так:

-НН-(Я) / -ІНН-(Я) (-ЇНН-(Я)), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я)), -ЕНН-(Я) (-ЄНН-(Я))

5. Суфікси -нн-(я) / -інн-(я) (-їнн-(я)), -анн-(я) (-янн-(я)), -енн-(я) (-єнн-(я)) пишемо  з  двома  буквами  н.  Варіант  суфікса -інн-(я) (-їнн-(я)) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, гноїтися — гної́ння, ходи́ти — ході́ння, двої́тися — двої́ння; варіант суфікса –анн-(я) (-янн-(я) – віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння; варіант -енн-(я) (-єнн-(я))  – віддієслівні іменники середнього роду, із наголосом на корені: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення, накле́єння, отру́єння.

Після п. 5. додати:

ОВАНН‑(Я), ‑ОВУВАНН‑(Я), ‑УВАНН‑(Я)  

6. Суфікс ‑о́ванн‑(я) вживаємо у віддієслівних іменниках, що озна­чають наслідок події: спросто́вання, угрупо́вання, устатко́вання, ришто́вання на відміну від іменників на ‑о́вуванн‑(я) та ‑ува́нн‑(я), що означають дію: спросто́вування, угрупо́вування, устатко́вування, риштува́ння чи подію: спростува́ння, угрупува́ння, устаткува́ння, обриштува́ння. 

Іменникові суфікси, п.12

-ІВК-(А) (-ЇВК-(А), -ОВК-(А)

12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, уживаємо суфікс -івк-(а) (-ївк-(а)): голі́вка, долі́вка, ножі́вка, полі́вка, гаї́вка, криї́вка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка.

У деяких іменниках використано суфікс -овк-(а): голо́вка (капусти), духо́вка, підгото́вка. 

Подати так:

-ІВК-(А) (-ЇВК-(А), -ОВК-(А)

12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників й інших частин мови, уживаємо суфікс -івк-(а) (-ївк-(а)): голі́вка, долі́вка, ножі́вка, полі́вка, гаї́вка, криї́вка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка.

          Суфікс ‑овк‑(а) уживаємо в деяких іменниках, що означають назви предметів голо́вка, духо́вка, цино́вка, а також наслідок дії: штампо́вка, замальо́вка на відміну від іменників, що означають дію: штампува́ння, замальо́вування чи подію: ви́штампування, замалюва́ння.

Після п. 5. додати:

-(А)

13. Суфікс ‑к‑(а) уживаємо в іменниках жіночого роду, що означають предмети: пи́лка, рі́чка, ло́жка, ні́жка та у віддієслівних іменниках, що означають наслідок дії: оці́нка, розро́бка, поса́дка на відміну від іменників, що означають дію: оці́нювання, розробля́ння, са́дження чи подію: оці́нення, розро́блення, поса́дження.

Прикметникові та дієприкметникові суфікси 

Після п. 8 додати:

 

АНН‑(ИЙ), ЕНН‑(ИЙ)

9. Прикметникові суфікси ‑анн‑(ий), енн‑(ий) уживаємо:

а) у прикметниках для підкреслювання більшої, ніж звичайна чи найбільшої міри якости: страше́нний, височе́нний, важе́нний, глибоче́нний, здорове́нний;

б) у віддієслівних прикметниках, що означають пасивні дійові властивості об’єктів (здатність піддаватися спрямованій на них дії): (не)здійсне́нний, (не)здола́нний, (не)впізна́нний, (не)зліче́нний, (не)скінче́нний. У таких прикметниках завжди наголошують суфікс, що відрізняє їх від пасивних дієприкметників, утворених за допомогою суфіксів ‑ан‑(ий), ен‑(ий): (не)зді́йснений , (не)здо́ланий, (не)впі́знаний, (не)злі́чений, (не)скі́нчений.

в) у прикметниках старослов’янського походження: блаже́нний, огне́нний, окая́нний; свяще́нний, боже́ственний.

АЛЬН‑(ИЙ), ‑ИЛЬН‑(ИЙ)

10. Суфікс ‑альн‑(ий), ‑ильн‑(ий) уживаємо у віддієслівних прикметниках, що означають активні дійові властивості суб’єктів (призначених або здатних виконувати дію) і яких утворюють від основи інфінітива недоконаного виду: рятува́льний, вимі́рювальний, холоди́льний, живи́льний.

ІВН‑(ИЙ), ‑ОВН‑(ИЙ)

11. Суфікс ‑івн‑(и́й) уживаємо у віддієслівних прикметниках, що означають активні дійові властивості суб’єктів (здатних виконувати дію) і яких утворюють від основи інфінітива недоконаного виду на –увати: рятівни́й, гальмівни́й, керівни́й, панівни́й.

          Суфікс ‑о́вн‑(ий) уживаємо у віддієслівних прикметниках, що означають пасивні дійові властивості об’єктів (здатних піддаватся спрямованій на них дії) і яких утворюють від основи інфінітива доконаного виду на –увати: (не)вгамо́вний, (не)спросто́вний, (не)застосо́вний, (не)з’ясо́вний, (не)виліко́вний, (не)спрогнозо́вний.

Дієприкметники активного стану, п.1., а)

1.  Активного стану:

а) теперішнього часу на –чий (, -е) (уживані переважно в значенні прикметників та іменників):  квіту́чий,  живу́чий,  лежа́чий,  стоя́чий; зрідка: вико́нуючий, зроста́ючий, працю́ючий;

Вилучити приклад квіту́чий, бо це не активний дієприкметник, а чистий прикметник (дієприкметник – квіту́ючий) і подати так:

 

1.  Активного стану:

а) теперішнього часу на –чий (, -е) (уживані у значенні прикметників й іменників для передавання ознак перебування в дії чи стані): живу́чий, лежа́чий, стоя́чий; зрідка: вико́нуючий, зроста́ючий, працю́ючий;

ІІІ. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Голосні звуки і букви на їх позначення

Голосний [і]

а) І пишемо:

Замість:

Після приголосного перед  голосним та буквами є, ї, й: артеріа́льний,  геніа́льний, діа́лектика, індустріаліза́ція, матеріа́л, діа́гноз, чіаба́та, ціані́д, соціалі́зм, фіа́лка; аудіє́нція, гіє́на, ріє́лтор, кліє́нт, пієте́т, тампліє́р;  копії́ст, аксіо́ма, раціо́н, революціоне́р, соціоло́гія, фіоле́товий; ра́діус, тріу́мф;  парті́йний, ра́дій; Біаррі́ц, Фіу́ме; Віардо́, Ігле́сіас, Марціа́л, Ліє́па, Оссіа́н, Сіа́м, Фіорава́нті, Шантії́. 

У кінці слова іншомовне –іa передаємо через –ія: арте́рія,  мате́рія, інду́стрія, Іта́лія, Гарсі́я, Га́ллія. 

Подати:

Після приголосного перед голосним і буквами є,  ї,  й: аудіє́нція, гіє́на, ріє́лтор, кліє́нт, пієте́т, тампліє́р; копії́ст, аксіо́ма, раціо́н, революціоне́р, соціоло́гія, фіоле́товий; ра́діус, тріу́мф; парті́йний, ра́дій; Біаррі́ц, Фіу́ме;  Ліє́па, Оссіа́н, Сіа́м, Фіорава́нті, Шантії́ тощо. 

У кінці та в середині слова чужомовне –іa передаємо через –ія: арте́рія, артерія́льний, мате́рія, матерія́льний, матеріялі́зм, інду́стрія, індустрія́льний, індустріяліза́ція, діяле́ктика, соціялі́зм, фія́лка, ціяні́д, Іта́лія, Ґарсі́я, Віярдо́,  Марція́л тощо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *