Роттердам, 23 травня 1938 року: У 80-у річницю загибелі Євгена Коновальця

Олександр Кучерук

Олександр Кучерук

Понеділок 23 травня, 12 година 15 хвилин – тихе, бюргерське місто Роттердам, яке готувалося до обіду, несподівано струснув вибух. Стався він на центральній вулиці міста Коолсінгел (це як Хрещатик у Києві) — вибух, який струсонув голландське місто і українську історію ХХ століття. Так завершилася кількарічна спецоперація московсько-більшовицьких спецслужб, в наслідок чого загинув найбільший ворог Кремля полковник Євген Коновалець, лідер українського націоналістичного руху, голова Організації Українських Націоналістів.

Чому Роттердам? Дружина покійного Голови ОУН Ольга Коновалець згадувала: «Наше життя — це був вічний рух, зміни, неспокій. Вічний приїзд і виїзд, бо чоловік був більше в дорозі, як дома й ми не раз місяцями його не бачили».  Поїздка в Роттердам була однією з таких поїздок, тут він мав зустрітися з посланцем від антибільшовицького підпілля України. Але ця зустріч виявилася смертельною пасткою, у яку його завів вбивця — агент совєтської розвідки.

Поліція досить швидко зробила висновок, що Є. Коновалець «був убитий в результаті вибуху бомби, яку він отримав від невстановленої особи, що майже напевно співробітник ГПУ і готував цей злочин кілька років».

Голландський репортер писав у ті дні: «Були знайдені в тілі загиблого багато шматків металу, такі ж елементи було зібрано неподалік місця вибуху, також знайдені сліди маслянистої рідини. Залишки цих речовин дослідили технічні експерти, які негайно були викликані. Вибух був такої сили, що їм ще не вдалося визначити, що це був за різновид вибухівки».

Похорон Вождя було призначено на четвер 26 червня, але обставини змусили перенести на суботу 28 червня.

Формально Є. Коновалець був литовським громадянином, тому загальну опіку у цій справі мало литовське консульство. Фактично ж  підготовкою похорону керували члени ПУН Я. Барановський та генерал В. Курманович.

Виходячи із засади, що голова ОУН має бути похованим в майбутньому на рідній землі, могила в Роттердамі вважалася тимчасовою. Тому технічно була влаштована так, щоб при потребі легко можна було труну вийняти. Відповідно до розміру могильної ями виготовили металевий контейнер, в який і було покладено домовину з тілом Є. Коновальця. “Сама домовина є подвійна – зверху дубова, а в середині металева з віконцем, крізь яке видко обличчя Вождя“, зазначається в організаційних документах того часу.

Похорон Є. Коновальця розпочався о 12 годині 28 травня.  Спеціальний закритий автомобіль перевіз труну з тілом Є. Коновальця на цвинтар Кросвік, у двох інших автомобілях їхали супроводжуючі. На похороні були присутні дружина покійного Ольга Коновалець (Федак), член і секретар ПУН, один з найближчих співробітників Вождя Ярослав Барановський та член ПУН, колишній генерал Української Галицької Армії, військовий міністр ЗУНР Віктор Курманович, керівник інформаційної структури ОУН «Українська пресова служба» Орест Чемеринський, а також колишній командир куреня, журналіст Омелян Тарновецький і литовський консул Роберт Пенн. На похорони мали прибути з-за кордону інші особи, але візові перешкоди не дозволили їм вчасно приїхати. Так, лише 29 травня до Роттердаму з Галичини приїхали брат покійного Михайло Коновалець та сестра дружини Є. Коновальця, Софія Мельник (Федак) зі своїм чоловіком – соратником Коновальця полк. Андрієм Мельником.

Обряд поховання здійснено римо-католицькими священиками (духовенства традиційних українських християнських конфесій в Роттердамі на той час не було). Могила Є. Коновальця отримала номер 1111 і під таким числом зареєстрована в інвентарній книзі кладовища. Першим з прощальним словом виступив генерал В. Курманович, який говорив українською мовою. А О. Тарновецький, що промовляв після нього, виголосив прощальні слова німецькою мовою. По тому кілька слів сказала О. Коновалець.

На свіжу могилу Є. Коновальця було покладено три вінки з синьо-жовтими стрічками: один від дружини, другий від ОУН і третій – від Української Нації.

У наступні дні після поховання завершено справи по упорядкуванню могили. Досить швидко, до річниці смерті Є. Коновальця на могилі було встановлено перший надгробок. Це був білий мармуровий хрест (дуже подібний до стрілецьких хрестів у Львові на цвинтарі Січових стрільців) з написом українською мовою – «Євген Коновалець» і роки життя. Але через короткий час хрест був пошкоджений, а злочинців так і не було виявлено.

Тоді ж було вирішено установити більший пам’ятник. Автором проекту стала О. Лятуринська, яка жила в Празі. Цей проект у кінці 1938 року був затверджений до виконання.

Проблеми з отриманням візи, не дозволили О. Лятуринській особисто керувати на місці виготовленням та монтажем надгробка. Тому до цієї справи підключили митця Р. Лісовського, автора емблеми ОУН. Надгробок було виготовлено і встановлено до річниці загибелі Є. Коновальця.  На плиті з темного граніту викарбовано слова «Євген Коновалець» та емблема ОУН. В голові, у вертикальній площині, масивний чотирираменний хрест, який нагадує козацькі хрести.

У такому стані могила збереглася до нашого часу.

Євген Коновалець назавжди залишиться в пам’яті українського народу як один із найбільших символів його боротьби за національне визволення та свою власну незалежну державу.

Залишити відповідь