Холодно… (Про непозбувного совка / Контрасти незалежності / Дикий капіталізм по-українському)

Ніна Головченко

Ніна Головченко

Замість преамбули

Приводом для сердитої (щонайменше) замітки стала фраза з книги Степана Процюка «Травам не можна помирати» (2017) про те, що в Україні цивілізована держава постане лише тоді, коли до влади прийдуть аскети…

А причиною стала нинішня НОРМА нашого життя, яка була і за царя, і за совєтів, і не змінилася нині: хто дістався корита – тому добре, а хто обирає «коритян» чи гарує на те корито – залишається на межі/за межею виживання.

Холодний громадський транспорт (маршрутки, трамваї), промерзлі бібліотеки, музеї, університети і холи навколо ошатних студій/павільйонів різних телеканалів на території колишніх радянських підприємств. Я вже не буду говорити про те, у якому замісі, у яких окопах стоять наші хлопці в АТО.

Паралельно − комфортна тепла територія численних багатоповерхових торгівельних центрів (Gulliver, Ocean Plaza, ЦУМ та ін) і кав’ярень. (Чи не тому у вихідні дні люди бродять цими центрами/кав’ярнями, а не залами музеїв?..)

Острах прохолодної квартири, де восени опалення вмикають запізно, навесні – вимикають зарано, а взимку опалюють абияк, але платіжки надсилають із зазначенням європейських сум.

Здається, цей страх замерзання є постійною ознакою життя звичайної людини в Україні і одним із мотивів проривання її у будь-який спосіб до «теплого місця»: у владу, в «еліту» багатих чи касту начальників.

Але ця звичайна людина, діставшись вершків суспільства, не набуває шляхетності справжньої еліти, а залишається плебеєм, жлобом, совком. Совком з відповідною філософією: мені тепло – і добре. А піпл нехай виживає, як може.

Алюзія до теми

Колись, готуючи дисертацію, ходила я на консультації в Інститут педагогіки НАПНУ до покійної нині світлої пам’яті доктора наук Ніли Йосипівни Волошиної. У її службовій кімнаті − кабінеті провідного наукового співробітника установи, був такий «дубабрь», що без рукавичок, кожушка і добротного шалика всидіти було неможливо.

Зате коли я підписувала документи до захисту і навідалася в приміщення Президії НАПНУ – там відчула несподіване тепло і затишок. Те саме відчуття і щодо приміщень Президії НАНУ, Верховної Ради України, у яких довелося побувати взимку: тепло і затишно.

Для відвідування кабінетів Гройсмана, Порошенка чи офісу Ахметова приводів не було. Але, мабуть, ці пани теж від холоду не потерпають.

 По суті

11 січня 2018 року колектив Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» (ДНУ ЕВ), де я нині працюю, повернувся у своє приміщення по вул. Б. Хмельницького, 51а. (У квітні 2017 року шляхом фактично рейдерського захоплення роботу установи було практично паралізовано).

Чудове просторе приміщення у старовинній чотириповерховій будівлі. Просторі ошатні світлі кімнати, майже антикварні меблі, сучасні комп’ютери. Потужний колектив – доктори і кандидати наук, національний проект державної ваги – підготовка і видання «Великої української енциклопедії» (ВУЕ). Але: приміщення не опалюється вже декілька років. Отакий вінтаж.

Чи то хтось хотів приватизувати цю будівлю, і через те, розігнавши з неї державні установи, тривалий час не шукав орендарів, а шукав покупців і відімкнув опалення, − не знаю. На те є КМДА і «іже с німі», дуже неповороткі і хитросплетені структури/чиновники.

Але те, що престижний національний проект – Велику українську енциклопедію − колектив науковців має готувати в умовах «дубабря», а не комфорту і затишку, − оце вже не тенденція, а закономірне явище незалежної України. (До слова, «брати» з Російської академії наук уже представили Путіну 20 грудня 2017 року 35 томів Большой Российской энциклопедии, підготовленої в друкованому та електронному варіантах).

Риторичні питання

Чому українська влада традиційно «по остАточному принципу» реагує на науково-просвітницькі програми?

Чому кругообіг жлоба українського розливу в природі традиційно «непокобєлім»?..

Чи не через отаку традиційну маргінальність освітніх, культурологічних, гуманітарних українських проектів все більше зневірених ентузіастів/майданівців/громадян в Україні стають цинічними філістерами/жлобами/совками, а не подвижниками-аскетами?

До слова: Київський національний університет імені Тараса Шевченка скасував стаціонарні заняття до 5 березня, оскільки в установи немає коштів, аби платити за тепло та електроенергію.

Факти-ICTV : Університет Шевченка скасував заняття до весни.
17 січня 2018 року

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *