Чому заборона ввезення в Україну книги «Сталінград» – це повага до самих себе

Богдан Червак

Богдан Червак

Експертна комісія не дозволила завести в Україну книгу «Сталінград» Ентоні Бівора.

Книжку відомого англійського письменника і дослідника Другої світової війни українці раді б бачити у своїх бібліотеках, однак не в перекладі, який здійснили в Російській Федерації.

Каменем спотикання став спотворений російськими перекладачами епізод, пов’язаний із розстрілами у Бабиному Яру.

Ентоні Бівор, як сумлінний автор, подав інформацію, яку віднайшов в архівах, зокрема, що до злочинів нацистів причетні поліційні підрозділи, які були сформовані на території України.

Натомість у російському перекладі все перекручено. У звинувачувальному тоні написано, що злочини здійснювали «українські націоналісти», очевидно ОУНівці, українці.

При цьому не береться до уваги, що у Бабиному Яру німці розстріляли найвідомішу українку часів окупованого Києва ОУНівку Олену Телігу, а також усіх співробітників газети «Українське слово» і журналу «Літаври».

Як і те, що єдина мілітарна похідна група ОУН «Буковинський курінь» прибула до Києва тільки у жовтні 1941 року, тоді як наймасовіші розстріли відбулися у вересні.

Власне нічого нового. Радянсько-комуністична, а відтепер російська пропаганда зациклені на цій брехні й використовують її як ідеологічний штамп у звинуваченнях українців в колаборанстві та злочинах проти єврейського населення.

Очевидно, що відповідно до українського законодавства, яке не дозволяє поширювати на території України видавничу продукцію РФ, що розпалює міжнаціональну ворожнечу, експертна комісія не дала дозволу московському видавництву «Абука-Атикус, 2016» на ввезення «Сталінграду» Ентоні Бівора в перекладі російською мовою на територію України.

Водночас такий дозвіл надано на решту книжок відомого англійського письменника.

На цьому можна було ставити крапку. Але залишається певний осад з приводу реакції окремих «експертів» на цю історію.

Коли я пояснював нюанси цієї історії заступниці глави посольства Великої Британії в Україні пані Хелен Фейзі, вона усе одразу ж зрозуміла і не мала претензій, оскільки на своїй батьківщині також стикається із московськими фейками.

Її задовольнило, що книжка «Сталінград» не заборонена в Україні і навіть у спотвореному вигляді може бути завезена на територію нашої країни, але тільки не з РФ.

І що головне, українські видавництва радо перекладуть її українською мовою, а українські читачі прикрасять нею свої домашні бібліотеки.

Натомість деякі мої земляки пропонують змиритися з московською брехнею, мовляв, нехай вона завозиться в Україну, а ми заплющимо очі. Нам скандалів не треба.

Нам справді не потрібно скандалів, але не за будь-яку ціну. Йдеться не тільки про російські фейки і московську брехню та необхідність протидіяти інформаційній війні.

Насамперед, ідеться про повагу до самих себе, повагу до власної історії, яка не проста, суперечлива, але наша і переписувати її нікому не дозволено. А тим більше, не дозволено її використовувати в реальній війні проти України та українців.

Сподіваюся також, що в Ентоні Бівора більше не виникне бажання перекладати свої книжки в РФ, а отже ставати інструментом в її інформаційній війні проти України.

Чекаємо його презентацій, у тому числі презентації книжки «Сталінград» на українській землі, якісний переклад якої українською мовою гарантуємо.

Українська правда

2 Відповісти на “Чому заборона ввезення в Україну книги «Сталінград» – це повага до самих себе”

  1. Щодо участі ОУН у розстрілах у Бабиному Яру:
    Цитую інформацію мовою оригіналу щоб не бути звинуваченим.

    http://babiyarkiev.blogspot.com/2013/06/blog-post_18.html
    Киев, 1941 год. Автор фотографий – Иоганнес Хэле (Johannes Hähle), фотограф 637-го отряда пропаганды 6-ой армии Вермахта.
    Позируя перед камерой, улыбается полицай — вчерашний, судя по фуражке, командир Красной армии. Черный околыш говорит о том, что он артиллерист, танкист или связист. Но ремень — солдатский: ведь командирская латунная пряжка со звездой, разумеется, уже не годилась. На левом рукаве шинели — белая матерчатая белая повязка с сине-желтыми полосами по диагонали, из всех надписей читается только крупная: «Wehrmacht».

    . Женщины и дети у ограды стадиона «Зенит» (ныне «Старт») на ул. Лагерной (ныне ул. Маршала Рыбалко). Порядок поддерживает полиция из бывших военнопленных.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *