Олександр Вакуленко, фото автора.
В Києві у Музеї шістдесятництва відбулася презентація книжки Антоніни Піпко ,,Шістдесятник із конотопським корінням’’ про журналіста, учасника українського національно-демократичного руху, члена Української Гельсінської групи (із 1987 року), Української Республіканської партії (із 1990 року), Народного Руху України (із 1997 року) Віталія Шевченка.
Історія появи нової книжки присвяченої українським шістдесятникам розпочалася із поради відомого українського політика, народного депутата України 1-го скликання Олеся Шевченка науковій співробітниці Національного музею Революції Гідності Антоніні Піпко ознайомитися із книжкою ,,Київська весна’’, яка представляє собою збірник матеріалів про Український культурологічний клуб. Адже Національним музеєм Революції Гідності здійснюється усноісторичний проєкт ,,Українські шістдесятники та дисиденти в протестних рухах в Україні у 1990-2014 роках’’. Відтоді Антоніна Піпко поринула у кропітку дослідницьку роботу стосовно ролі шістдесятників в українській історії. Й раптом виявила, що один із його активних учасників Віталій Шевченко був тісно пов’язаний з її рідним містом Конотопом.
,,Але чи відомий він нинішньому поколінню конотопців? Чи згадують добрим словом того, хто ще підлітком, навчаючись в 1947-1951 роках у Конотопській середній школі №5 мріяв про незалежну Україну? І врешті у 1980-1987 роках відбув за свою діяльність та переконання термін покарання в таборі суворого режиму на Уралі’’, – подумала Антоніна Піпко.
Конотопцям добре відомий їхній земляк, правозахисник та митець Петро Рубан, який відбувши покарання в совєтських концтаборах та провівши роки в еміграції повернувся на Батьківщину, і 31 березня 2002 році балотувався кандидатом в народні депутати України по 161-у виборчому округу в склад якого входило місто Конотоп.
Натомість ім’я Віталія Шевченка для конотопців виявилося невідомим. Але так не може більше тривати. Й Антоніна Піпко вкладає зібрані матеріали про нього в папки й починає здійснювати просвітницьку роботу розповідаючи про його подвижницьке життя, зокрема і в його рідній школі де він навчався. І всюди її розповіді сприймаються із неабиякою зацікавленістю, доброзичливістю та вдячністю. Саме це її надихає. Але водночас приходить усвідомлення, що бажано дати аудиторії значно більше інформації про цю неординарну особистість. Так з’являється думка про книжку про Віталія Шевченка.
Працюючи над цим виданням Антона Піпко відчувала час просвітлення, адже все творилося у своєрідному духовному пориві. Й дізнаючись все більше про героя своєї книжки, він ставав для неї більш ріднішим по духу. Доказом цього є шкільне фото зроблене у 1948 році, де Віталій Шевченко – єдиний серед однокласників зображений у вишиванці.
У творчу роботу над створенням цієї книжки включилися співробітниці Національного музею Революції Гідності Наталія Набока та Ольга Ващевська. Ідею про вихід книжки підтримали у Конотопській міській раді. Знайшла підтримку Антоніна Піпко і в конотопського благодійника Євгена Сура, якого вона вважає перевтіленням Євгена Чикаленка. Адже Євген Сур побудував в Конотопі два приміщення школи повністю забезпечивши їх всім необхідним, Собор Різдва Пресвятої Богородиці, Пантеон національної пам’яті Конотопа, здійснив низку видавничих робіт. Тому під час презентації видання Антоніна Піпко зазначила, що книжка ,,Шістдесятник із конотопським корінням’’ є нашою спільною працею.
А відкрила захід директорка Музею шістдесятників Олена Лодзинська, яка привітала усіх з вагомою подією – презентацією книжки, яка збагатить нашу культурну спадщину.
Цікавим і пізнавальним виявився виступ Антоніни Піпко, яка детально зупинилася на змісті книжки, яка складається із шести розділів. Символічно, що перший із них має назву ,,Повернення’’. І воно адресоване насамперед конотопцям. У другому розділі ,,Віталій Ничипорович Шевченко – шістдесятник із конотопським корінням’’ дізнаємося про еволюцію його світогляду, яке спочатку було ліводемократичним. Але приблизно в 1963 році його погляди стають праводемократичними. Це сталося під впливом Бориса Орловського. Саме з ним та Андрієм Матвієнком вони створюють таємний гурток і займаються розмножуванням текстів ,,самвидаву’’. Потім відбувається його знайомство із Олесем Шевченком та Степаном Хмарою. Вони продовжують справу ув’язненого В’ячеслава Чорновола готуючи й розповсюджуючи підпільний журнал ,,Український вісник’’. Третій розділ книжки називається ,,Основні віхи життєвого шляху Віталія Шевченка’’. Фактично це є його біографія. Подальші два розділи являють собою інтерв’ю. Спочатку розміщено ,,Інтерв’ю з рідними Віталія Шевченка – донькою Оксаною Віталіївною та дружиною Марією Миколаївною’’. Наступне – ,,Інтерв’ю з Олесем Шевченком, шістдесятником, близьким товаришем і соратником Віталія Шевченка’’. Саме завдяки цим спогадам і стала можливою ця книжка. Завершальним розділом книжки є стаття Віталія Шевченка ,,Храм на місці Конотопської битви’’, яка була надрукована в газеті ,,Наша віра’’ у 1995 році. В редакції цієї газети він працював у 1993-2012 роках відповідальним секретарем.
Олесь Шевченко у своєму виступі зазначив, що сьогодні у нас свято. Адже побачила світ книжка про найкращу людину за усіма сукупними якостями, яку йому випала нагода зустріти у своєму житті. Тому з найкращими почуттями згадав про Віталія Шевченка і про боротьбу, яку вели свідомі українці, своїм прикладом демонструючи, що потрібно подолати інерцію страху. І завдяки діяльності Українського культурологічного клубу, куди входив Віталій Шевченко у червні 1990 року вже була підготовлена повна законодавча база проголошення незалежності України.
Донька Віталія Шевченка – Оксана Віталіївна висловила вдячність за збереження пам’яті про батька, який був м’який характером, але твердий в переконаннях.
Настоятель Свято-Покровської Подільської церкви Володимир Черпак був свідком тієї колосальної за об’ємом роботи, яку виконував Віталій Шевченко на посаді відповідального секретаря редакції газети ,,Наша віра’’ завжди залишаючись скромним і ввічливим.
Скромність і водночас твердість були життєвими рисами Віталія Шевченка. А ця книжка є особливо цінною, адже щоб пам’ятати, необхідно знати всі деталі тогочасних подій. І самі шістдесятники відбулися на пам’яті про самовіддану діяльність попередніх поколінь українців, – додав історик Олександр Ткачук.
На початку та при завершенні заходу пролунали пісні у виконанні композитора і виконавця Ігоря Якубовського. Пісні підтримували українців у всі часи і нині вони припали до душі глядачам.
Гості культурно-мистецького заходу подякували Антоніні Піпко і всім хто долучився до виходу книжки спогадів про Віталія Шевченка. Адже науково-популярне видання ,,Шістдесятник із конотопським корінням’’ змушує читача замислитися – ,,А що я зробив для України’’.
Організаторами заходу виступили: Національний музей Революції Гідності, Музей шістдесятництва, за участі Центральної районної бібліотеки імені Григорія Сковороди.
