Богдан Червак, Голова ОУН.
Один з міфів, який поширює про А. Мельника московська пропаганда і доморощені посіпаки Кремля, його, начебто, співпраця з нацистами у роки війни. Насправді, вже у вересні 1941 нацисти затримали Андрія Мельника у Берліні і посадили під домашній арешт. Однак, не зважаючи на контроль гестапо, А. Мельник продовжував координувати діяльність ОУН в Україні.
А тому вже у січні 1943 Голову ОУН А. Мельника з дружиною Софією заарештовано і доставлено до в’язниці Іфен, де він пробув до січня 1944. В січні 1944 А. Мельника переведено до концтабору Заксенхаузен. Увесь цей час нацисти домагалися від нього «лояльності», а у Заксенхаузені звинуватили у боротьбі проти Німеччини. Зокрема, гестапо вимагало від нього видати архів ОУН, який мав свідчити про контакти А. Мельника із Великобританією і США. Водночас пред’явили йому антинімецькі листівки ОУН на що А. Мельник відповів: «Провід нашої Організації ніколи не погоджувався з тою політикою, яку повела Німеччина в Україні. Ми ніколи не ховали свого осуду цієї політики…»
До речі, у Заксенхаузені він дізнався про смерть О.Ольжича, свого заступника, який також перебував у концтаборі. Про це повідомив в’язень Заксенхаузена Степан Бандера, який крейдою на вікні написав ім’я Ольжича і біля нього намалював хрест. Андрій Мельник був звільнений у жовтні 1944, коли фінал війни уже став зрозумілим і німці сподівалися на підтримку українців.