Оксана Радушинська
Сліпий зимовий день, захуканий снігом, повиснув на шибках. Наче тріщинки, у каламутному небі поспиналися догори гілки одвічних дідівських ясенів. Десь далеко, підвиваючи, змерзло гавкав пес, а зграйка снігурів обдзьобувала кущ засніженої калини посеред спустошеного саду.
Йшло Різдво… Продовжити читання “На Різдво”
Оксана Радушинська
Ось вже третій рок поспіль, щомісяця повертаючись із АТО у своє розмірено-провінційно-гамірливе містечко, наповнене людьми, клопотами, справами, історіями і долями, з недовірою вихоплюється думка: «А чи було те все насправді?» Продовжити читання “…Із АТО”
Оксана Радушинська
Зимове вечірнє місто засвічує вогні. Вони, вихлюпуючись через ополонки теплих вікон, стрибають бризками на білі ополонки тихого рипучого снігу, витворюючи неживі райдуги гірляндових зблисків. Продовжити читання “Саґа зимового таїнства”
